![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/p1100500.jpg?itok=mDcYLGxs)
У величні дні різдвяних свят зустріла поважний ювілей професор, завідувач кафедри слов’янської філології Луїза Костянтинівна Оляндер. У заголовку я не випадково згадала рядки відомої української пісні. Тритомне видання «Роде наш красний» – справжній magnum opus нашої шановної ювілярки.
Волиняни стали великою родиною Луїзи Костянтинівни, а вона – окрасою цього роду. Луїза Костянтинівна Оляндер – перша жінка-професор Волині та перший доктор філологічних наук. Її зачин був плідним, і сьогодні філологічний осередок став одним із найповажніших наукових підрозділів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
У день такого поважного ювілею хочеться хоч епізодично згадати славний шлях Луїзи Костянтинівни. Про деяких людей, чиє життя наповнене подіями та справами, прийнято казати «людина-епоха». Про пані Оляндер, окрім цього, можна сказати, що це людина-континент, причому в географічному вимірі також.
Народилася Луїза Оляндер на Далекому Сході, в Хабаровську, в сім’ї військовослужбовця Костянтина Ілліча та художниці Людмили Михайлівни. Коли Луїза та її брат Лафарг були ще маленькими, сім’я переїхали до Києва. Уже тоді розпочався шлях Луїзи Оляндер в Україну, маю на увазі Україну як духовно-культурний материк. Формування юної Луїзи відбувалося в складні роки, але допитливість та інтерес до світу вперто вели до самоствердження.
Вищу освіту Луїза Костянтинівна здобувала в Ленінградському державному педагогічному інституті імені Герцена. Здобувши спеціальність сурдопедагога та вчителя російської мови і літератури, Луїза Оляндер працювала в невеличкому містечку Рассказово Тамбовської області Росії в незвичайному закладі – школі-інтернаті для глухонімих дітей.
Наступним місцем роботи Луїзи Костянтинівни стала спеціальна школа для дітей з особливими потребами села Нова Усмань – районного центру Воронезької області. Луїза Костянтинівна була і є талановитим педагогом, однак уже тоді молодій учительці було затісно в межах власної діяльності – вона вступає в аспірантуру Орловського педагогічного інституту. Після успішного захисту кандидатської дисертації Луїза Оляндер приїздить до Луцька. Вигравши конкурс, вона обіймає посаду старшого викладача кафедри російської та зарубіжної літератури Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.
З того часу, з 1966 року, Луїза Костянтинівна Оляндер працює в нашому виші, плекає кожен раз молоде покоління філологів, примножує славу Волині. Її невгамовної енергії вистачає на численні справи, вона завжди в центрі важливих подій, оточена цікавими людьми. Інакше й не може бути, бо вона сама надзвичайно цікава людина.
Сьогодні, поціновуючи здобутки Луїзи Костянтинівни як педагога, філолога-науковця, організатора науки, насамперед хочеться сказати про її внесок у розвиток культури Волині. Ми знаємо чимало прикладів самовідданої праці на ниві іншої культури. Чого варті для України Микола Пирогов чи Агатангел Кримський. Звичайно, що в таких масштабах говорити так пафосно не дозволить саме ювілярка (вона надзвичайно скромна людина), але в межах волинського простору Луїза Оляндер стала справжньою подвижницею. Численні наукові публікації, серед яких поважні монографії, керівництво періодичними виданнями, підготовка аспірантів і докторантів, участь у спеціалізованих радах – про кожен напрям її діяльності можна написати розвідку. Але я насамперед згадаю її вагомий внесок у краєзнавство.
З ініціативи ювілярки було створено тритомне видання «Роде наш красний. Волинь у долях краян і людських документах», яке побачило світ завдяки колективу авторів, згуртованих волею і здібностями Луїзи Костянтинівни; на одному з волинських конкурсів збірник визнано кращою книгою року. З її легкої руки в науковий обіг увійшло поняття волинський текст, а самі тексти волинських митців Лесі Українки, У. Самчука, В. Лазарука, В. Слапчука та багатьох інших українських, російських, польських, німецьких письменників стали предметом наукової монографії «Волинський текст у красному письменстві ХІХ та ХХ століть». Волинський текст Л. Оляндер розглядає як «окреслену цілісність, що, являючи собою різновид і невід’ємну частину Всеукраїнського гіпертексту, є феноменом культури України, а тип волинянина як варіант інваріанта – національного українського характеру». Неволинянка і неукраїнка зробила багато більше для збереження крайової культури, ніж корінні волиняни та українці.
Праця Луїзи Костянтинівни гідно оцінена: ювілярку нагороджено медаллю «Ветеран праці», обрано академіком Академії наук вищої школи України. Її ім’я внесено в енциклопедію «Жінки України». Л. Оляндер нагороджено значком «Відмінник народної освіти Узбекистану», знаками «Заслужений професор ВДУ» та «За наукові досягнення», грамотами Міністерства освіти і науки України, обласної та міської ради, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Для багатьох поколінь студентів і колег Луїза Костянтинівна стала прикладом невгамовної енергії. Вона завжди в авангарді, легко засвоює все нове: мову, відкриту спеціальність, новостворену кафедру, комп’ютер.
Луїза Оляндер завоювала непорушний авторитет серед студентів, колег, інтелігенції Волині та наукового світу України й зарубіжжя. У ювілейні дні ми в цьому вкотре переконалися зі щирих привітань шанувальників Луїзи Костянтинівни.
Від усіх волинських науковців, студентської та аспірантської молоді прийміть побажання доброго здоров’я, плідної праці, довгих і щасливих літ життя.
Тереза ЛЕВЧУК,
факультет філології та журналістики
Фото Юрія ГРОМИКА
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело