Михайло Грушевський... Великий український патріот, учений-історик, громадський діяч, політик, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, талановитий письменник, котрий писав і вірші, й прозу, й публіцистичні статті, а в радянські роки – «ворог народу», «український буржуазний націоналіст», чиї праці було небезпечно зберігати (навіть могилу його заборонялося відвідувати)...
Найрізноманітнішим граням подвижницького життя Михайла Сергійовича Грушевського та його натхненної праці в ім’я України було присвячено лекцію-презентацію, яка відбулася 21 жовтня в рамках днів Львівського державного меморіального музею імені Михайла Грушевського на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Директор музею Марія Магунь повела зворушливу розмову про витоки роду Грушевських, зокрема про батьків ученого – Сергія Федоровича та Глафіру Захарівну. До речі, Сергій Грушевський за родинною традицією отримав духовну, священицьку освіту, але став народним учителем і саме в такому статусі прибув до Холма, де народився Михайло та інші діти. До речі, Сергій Федорович відомий як автор дуже вдалого підручника з церковнослов’янської мови, часте перевидання якого не лише забезпечило педагогові безбідне існування, а й дало змогу бути благодійником і, зрештою, забезпечило надійну опору для наукової діяльності його дітей.
Роки навчання в гімназії, університеті, благодатна роль Володимира Антоновича у формуванні його наукових орієнтирів, одруження з Марією Вояковською, народження доньки Катерини, побудова домівки у Львові, поневіряння в роки Першої світової війни, активна участь у формуванні Української держави, еміграція, повернення, переслідування з боку більшовиків, фактичне заслання до Москви, трагічна смерть у Кисловодську в 1934 році, посмертне табу, накладене на його спадщину в Радянській імперії – все це знайшло відбиток у детальній розповіді Марії Карпівни, котра ніби проживала всі ці перипетії професорової долі. Унікальні слайди, виставка книг та меморій родини підсилювали враження від почутого.
Східна мудрість про Пророка Ісу (Ісуса Христа) мовить: «У Великої Матері – Великий Син». Розумію, що будь-яке застосування її до інших людей вельми ризиковане, але у випадку з Михайлом Грушевським цей афоризм можна перефразувати так: «У великого батька – велика дочка». В доречності такого перефразування можна було пересвідчитися, відвідавши іншу лекцію-презентацію, представлену того ж дня і присвячену доньці вченого – Катерині, яку в родині любовно називали Кулюнею (sic!). Її представила вчений секретар музею Софія Легін. Попри вроджене слабке здоров’я, Катерина Грушевська зажила слави як талановитий науковець у царині етнології, етнографії, соціології, фольклористики, відома була також як перекладач. Перша її книжка вийшла, коли молодій дослідниці було лише 23 роки, а праця К. Грушевської «Українські народні думи», перший том якої побачив світ 1927 року, досі не має собі рівних у вітчизняній та, мабуть, і світовій фольклористиці. На превеликий жаль, ця робота була брутально перервана репресіями більшовицького режиму. Катерину Михайлівну було арештовано й етаповано до табору, що для хворої жінки було рівнозначно смертному вироку. На суді вона прохала не помилування, а лише, щоб зберегли праці батька...
Присутні переглянули відеовиставку, присвячену великій доньці великого батька, а також короткометражний документальний фільм «Катерина Грушевська, або історія маленької професорівни» (автор сценарію Софія Легін, у ролі Марії Грушевської - Анастасія Сиглова).
Не обійшлося й без подарунків. Низка діаспорних видань віднині знайде свого читача на історичному факультеті СНУ імені Лесі Українки.
Наприкінці дійства доцент кафедри документознавства і музейної справи Фаїна Рябчикова щиро подякувала Марії Карпівні та Софії Романівні за чудову нагоду зустрічі зі світочами української думки.
Максим КИРИЛЕНКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело