![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/1_2_1.jpg?itok=Hneuf-h6)
У ці теплі осінні дні вся увага нашого університету прикута до першокурсників. Зацікавленими поглядами вони спостерігають за першовересневою метушнею в корпусах СНУ імені Лесі Українки. Кожен із них покладає великі надії на свій вибір, який можливо стане ключовим у його житті. Для викладачів перше вересня – це теж пора надій, роздумів про те, яким буде цьогорічний перший курс. Чи є серед цих розгублених, недавніх школярів майбутні науковці, доктори наук, політичні лідери, громадські діячі, талановиті педагоги чи навіть генії? Все покаже час, котрий дуже швидко сплине.
Спеціально до свята першого вересня ми провели невеличке опитування серед відомих випускників історичного факультету щодо їх спогадів про свій перший курс. Що ж найбільше запам’яталось першокурсникам істфаку різних років навчання?
Петро Кралюк, перший проректор з навчально-наукової роботи Острозької академії, доктор філософських наук, професор (випуск 1979 р.):
– На першому курсі нас відразу відіслали на місяць збирати картоплю. Якщо інші групи опинилися у відносно цивілізованих селах, то наша – в маленькій і Богом забутій Мартинівці. Хоча село було депресивне, нам було весело. Ми навіть почали його іменувати Сан-Мартинівкою (майже як Сан-Маріно!). Сучасним першокурсникам бажаю бути завжди молодими, навіть якщо це комусь не подобається.
Владислав Кадира, заступник декана з навчальної роботи історичного факультету Мінського державного педагогічного університету імені Максима Танка, кандидат історичних наук, доцент (випуск 2001 р.):
– Шановні першокурсники, вибір майбутньої професії – серйозний і відповідальний крок. Під час закінчення середньої школи більшість випускників уже визначились із вибором професії, а от з університетом, до якого хотіли вступати би, було набагато складніше. Визнаю, що в такій ситуації був і я. Тому потрібно зважати на додаткові чинники: можливість отримання гуртожитку, наявність спортивного комплексу і так далі. І обравши історичний факультет Волинського державного університету (як він раніше називався), можу з упевненістю сказати, що це найправильніший вибір мого життя. Саме з першого курсу я отримав якісні знання, навчався в найкращих викладачів-професіоналів, розкрив і реалізував дослідницькі здібності. Історичний факультет – основа моїх досягнень і предмет гордості. Щасти вам шановні першокурсники!
Юрій Ричук, керівник медіахолдингу «Сім"я і дім»(випуск 2002 р.):
– Перша пара. Ми, новобранці-телепні, вичитали в розкладі занять, що перша лекція буде в аудиторії номер 2 (тої, що біля бібліотеки). І всі 60 чоловік добрих 10 хвилин стояли біля дверей аудиторії, які ніколи в житті, мабуть, не відкривалися… А вхідні були в іншому кінці коридору. Перший семінар. А точніше – підготовка до нього. Студіювали ми тоді якусь тему з етнографії. Старанно переписували в зошити текст із грубої російськомовної книжки. Дружно, чоловік шестеро над одним столом (книжка була в бібліотеці в єдиному екземплярі). Водночас перекладали його з російської. Зависли над терміном «верблюдоводство». «Верблюдівництво»? «Верблюдницвто»? «Верблюдоведення»? Перша сесія. Її у мене не було – добрі демони істфаку допомогли зайняти призове (не пам’ятаю, яке точно) місце на факультетській олімпіаді. А переможцям ставили сесію автоматом. Тоді в мене вперше в житті були більш як місячні канікули. Ех…
А першокурсникам бажаю бути амбітними, в міру нахабними, мати мету й прагнути її досягти. Смакувати кожен день студентського життя на повну, бо ця пора – унікальна, неповторна і незабутня. Так, щоби було що згадати у вузькому колі одногрупників навіть через 40 років.
Ігор Гузь, народний депутат України 8-го скликання (випуск 2004 р.):
– Після закінчення школи і пошуку свого місця на студентській лаві я зупинив свій вибір на спеціальності «Політологія». На той час я вже активно займався громадською діяльністю, був членом ГСПО «Тризуб» ім. Степана Бандери. Перше, що вразило як студента, це дух свободи та демократичності, який витав на істфаці. А це, нагадаю, 1999 р.: Леонід Кучма тільки приступив до свого другого президентського терміну. Богдан Ярош та колеги толерували політично активних студентів, що мали певні опозиційні погляди.
Побажання першокурсникам єдине – бути активними, не боятися стрибнути вище голови, ставити високі цілі. Амбіційність – це великий плюс, саме такі люди пробиваються в суспільстві і саме такі зараз потрібні країні.
Наталка Войтович, телеведуча, співачка (випуск 2005 р.):
– На першому курсі – все цікаво. Після школи починається нове життя, нові знайомства, нова методика навчання. Перший семестр – суцільне піднесення і бажання пізнавати світ. Мій перший курс – це 2000 рік. Тоді ми не знали, що таке мобільні телефони й інтернет. Тоді ми готувалися до семінарів у бібліотеках. Більше було живого спілкування між собою... Цього зараз дуже бракує. Бажаю першокурсникам частіше брати в руки книги, а не сучасні гаджети.
Сергій Мартинюк, фронтмен гурту «Фіолет» (випуск 2009 р.):
– Мій перший курс як студента-політолога минув під знаком Помаранчевої революції та прогулювання пар через постійні акції протесту. А ще дискотеки на першому поверсі істфаку, паті в 76-ій аудиторії і Богдан Олексійович Ярош, якого ми всі люблячи називали Батьком, його спроби вкласти в горизонтальне положення мій ірокез зі словами «Сергій, причешися!» Пам’ятаю тільки найліпше. Щасливі та вільні у своїй чесності дні. Першокурсникам, особливо з числа політологів, бажаю сміливості, наполегливості й розуміння того, що знання – потужний двигун, але єдиний реально ефективний механізм його запуску – це ви самі.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО,
заступник декана з виховної роботи історичного факультету
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело