Завтра у Луцьку відбудуться урочистості з нагоди 75-ї річниці з часу створення найповажнішого в нашому краї вищого навчального закладу, який із скромного вчительського інституту, де здобували освіту всього півтори сотні майбутніх педагогів, виріс у Східноєвропейський національний університет, який щороку дає путівки в життя 4 тисячам юнаків і дівчат... Про те, чим живе дружна родина викладачів і студентів, об'єднана гордим ім'ям Лесі Українки, які завдання ставить перед собою, у чому вбачає перспективи розвитку, ми попросили розповісти ректора СНУ, доктора біологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Ігоря Коцана.
— Цікаво, чи підраховував хтось, яку кількість дипломованих спеціалістів підготували за 75 років у найбільшій волинській «кузні кадрів»? Тут колективу, безперечно, є чим пишатися.
— Думаю, що загальна кількість випускників перевищує 200 тисяч. Серед них дуже багато відомих, авторитетних, успішних людей, якими гордимося. Але в ці дні ми схиляємо голови перед пам'яттю хлопців, імена яких будуть назавжди вписані в історію університету, краю. Троє наших студентів — Станіслав Потапчук, Андрій Снітко, Артем Карабан — загинули на Сході України, захищаючи цілісність нашої держави. Завтра буде відкрито меморіальну дошку на стіні головного корпусу університету, яка увічнить пам'ять про цих героїв. Студентів — учасників бойових дій — переводимо на державну форму навчання, діти тих, хто віддав своє життя за Україну, теж зможуть безкоштовно здобувати освіту. Вишукуємо всі можливості, щоб виконати свій моральний обов'язок перед родинами учасників АТО. Патріотичний дух у колективі зараз дуже високий, і цим можна пишатися.
— Патріотизм, європейський світогляд студентів — закономірне явище у виші, який давно обрав стратегію інтеграції у світовий науковий і освітній простір. Кажуть, хто стукає, тому відкривають. А ви, судячи з повідомлень про розширення міжнародних зв'язків університету, робите це послідовно і наполегливо. І які результати?
— Ми налагодили співпрацю з багатьма європейськими університетами у сфері наукових досліджень, навчання студентів, у царині розробки та реалізації спільних проектів у рамках програми ЄС «Горизонт 2020» тощо. У наших аудиторіях вже сьогодні чимало представників інших країн, але ми ставимо за мету, щоб в університеті 10 відсотків від загальної кількості студентів були з Європи. Для цього потрібно створити відповідні умови, і ми чітко і послідовно над цим працюємо. Йдеться про реалізацію проекту створення наукового парку Східноєвропейського національного університету — сучасного студентського центру, який постане на місці колишнього військового містечка у Луцьку. Дехто вважав це утопією. А я у відповідь завжди цитував свого італійського колегу — професора Рангоне, який вивів таку напівжартівливу формулу успіху: «Треба мати бажання і друзів у Брюсселі…».
— Бажання у вас є. А як із Брюсселем?
— Ось ця товста папка з документами свідчить, наскільки активно ми рухаємося в напрямку Брюсселя. Тут мої офіційні листи комісару Єврокомісії з питань європейської політики добросусідства Йоханессу Гану та голові комітету Європарламенту у закордонних справах Елмару Броку з проханням посприяти у включенні нашого проекту до європейських грантових програм, спрямованих на підтримку та розвиток вищої освіти в Україні. Тут два альбоми з детальними пропозиціями, копія державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, площею 8 гектарів, склад робочої групи з питань просування та реалізації проекту науково-технологічного парку… У жовтні минулого року під час перебування в Німеччині — в університеті прикладних наук (місто Лемго) — мав можливість поспілкуватися з паном Елмаром Броком. Там я брав участь у громадських слуханнях, виступав із доповіддю. Для університету у Ліппе виділяють з бюджету мільярд євро на спорудження нових корпусів. Нам в Україні розраховувати на таку підтримку з боку держави поки що не доводиться, тому мусимо шукати інші джерела фінансування. Наш проект зараз проходить у Брюсселі експертизу, йдеться про виділення суми у 50 мільйонів євро.
— Сьогодні в Україні університети «міряються» своїми рейтингами. Кажуть, місця в них навіть купують. А які для вас найважливіші критерії оцінки вищого навчального закладу?
— Відомі основні критерії визначення рейтингів, які проводяться в Європі, у США. Це в першу чергу — наявність в університеті авторитетних наукових кадрів, які мають серйозні досягнення; кількість опублікованих статей у наукових виданнях і кількість посилань на них. В Україні рейтинги формують різні громадські організації і суб'єктивний підхід іноді відчувається. Тому варто брати до уваги результати консолідованого (об'єднаного) рейтингу вищих навчальних закладів України. У ньому торік наш університет серед 200 інших займав 49 сходинку, ЛНТУ — 99 місце. Це — непоганий результат, але для мене найважливішим показником успішності вишу є кількість бажаючих у ньому навчатися. За кількістю поданих заяв на одне студентське місце Східноєвропейський університет в останні роки входить до десяти найзатребуваніших вищих навчальних закладів.
— Люди оцінюють тепер університети за якістю здобутої освіти, що дає змогу трудовлаштуватися, працювати за професією. На жаль, сьогодні не всім це вдається.
— Позначається ситуація в країні, стан економіки, рівень розвитку тих чи інших галузей господарства. Зі свого боку робимо все, щоб враховувати потреби ринку праці, реагувати на зміни, продиктовані сьогоденням. Так у 2014—2015 навчальному році у нас ліцензовано дуже перспективні спеціальності: «Управління проектами», «Фітнес і рекреація», «Заповідна справа», «Медія-комунікації». Є можливість підвищення кваліфікації за програмою «Менеджмент підприємницької діяльності»; акредитовано спеціальності «Консолідована інформація», «Туризмознавство», «Управління фінансово-економічною безпекою», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Відкрито близько 50 нових спеціалізацій, серед яких мікроелектроніка та робототехніка, веб-технології та інформаційний аналіз, українсько-польський переклад, державно-фінансова безпека, економіка експортно-імпортної та митної діяльності, спеціальна та реабілітаційна психологія, захист Вітчизни, реабілітація військовослужбовців, які значно розширюють можливості майбутнього трудовлаштування наших студентів. У планах — відкриття у новому навчальному році нових спеціальностей, реорганізація історичного факультету в Інститут національної безпеки, ліцензування напрямів підготовки «Національна безпека», «Управління інформаційною безпекою».
— Ігоре Ярославовичу, для родин ваших майбутніх абітурієнтів важливим є розмір плати за навчання на контрактній основі. Ціни зростають на все. А на освіту?
— Не більш як на 10 відсотків. На жаль, це вимушена об'єктивна необхідність, щоб університет міг вижити. Контракти укладаємо на 4 роки. Але в абітурієнтів є можливість позмагатися за державні місця, кількість їх залишається стабільною.
— Майже чверть століття редакція газети «Волинь» є найближчим сусідом університету, працюємо під одним дахом, тож маємо змогу спостерігати за тим, наскільки насиченим і повнокровним є студентське життя ваших вихованців, скільки цікавих заходів проводите. Напередодні свята щиро зичимо Східноєвропейському університету стати одним із найпрестижніших вишів Європи і реалізувати свої амбітні плани.
Розмовляла Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Інтерв’ю за матеріалами газети "Волинь-нова"