Ці рядки з вірша визначного українського поета Олександра Богачука «Я – Мавка» з певністю можна вважати епіграфом як до всієї творчості Олександра Теофіловича, так і до присвяченого 80-річчю від дня народження митця вечора пам’яті, що відбувся 18 грудня в Палаці культури м. Луцька.
Без цієї непересічної постаті важко уявити літературу Лесиного краю, Першовитоки творчості поета (й зокрема пісенної) міцно корінилися в його дитинстві. У родині Богачуків завжди панувала любов до української народної пісні, й саме це трепетне ставлення ще в ранні літа посіяло в душу вразливого Сашка зерна ліричного сприймання, які згодом заколосилися щедрою нивою, ім’я якій – поезія Олександра Богачука.
Тетяна Федчик – ведуча вечора, доклала усіх зусиль, аби атмосфера була теплою і зворушливою. Цьому слугували численні поезії у її виконанні, прониклива розповідь про життєвий шлях поета. Доречним штрихом до портрета Олександра Теофіловича був кольоровий документальний фільм про митця.
Концерт розпочався піснею Георгія Майбороди на вірші О. Богачука «А зозуля кує», яку виконала народна артистка України Зоя Комарук. Музичні номери чергувалися зі споминами тих, хто знав поета, працював разом із ним, був свідком того, як творилися його вірші. Перед присутніми виступили голова Волинського осередку Національної спілки письменників України Олег Потурай, члени НСПУ Іван Чернецький, Володимир Лис, гості з Рівного, де тривалий час працював Олександр Теофілович (зокрема голова Рівненського осередку НСПУ Лідія Рибенко та її колега по перу Віктор Мазаний), удова поета – Неоніла Михайлівна.
Схвильовано, пригадуючи найбільш зворушливі моменти, говорив про свого співавтора визначний український композитор, диригент, хормейстер, заслужений діяч мистецтв України, голова Волинського осередку Національної ліги композиторів України, лауреат премії імені Степана Кривенького, почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Мирослав Стефанишин.
До речі, в рамках згаданого вечора пам’яті відбулася й презентація збірки «Де калиною пахнуть світанки», яку цьогоріч благословив у світ поліграфічно-видавничий дім «Твердиня». До неї увійшли пісні М. Стефанишина на вірші О. Богачука. Ясна річ, більшість вокальних творів, виконаних у концертній програмі, була саме з цієї збірки. Виняткова гармонія поезії й музики присутня, либонь, у кожній із пісень, що стали наслідками цього чудового творчого тандему. Це насамперед соло «Я – Мавка» у виконанні викладача Луцької музичної школи № 1 імені Фридерика Шопена, співачки Ірини Марчук-Котлицької, чий спів привернув увагу багатьох високим професіоналізмом, широким голосовим діапазоном, приємністю тембру, відмінною інтонацією та розумною інтерпретацією твору, а також «Пісня про Луцьк», яку представило тріо бандуристок «Лелія» Луцького районного будинку культури, «Чарівна калина» (виконав вокальний ансамбль «Кралі в коралях» ЛМШ № 1), «Заспівай мені, мамо» в інтерпретації Олени Богдан та інструментального ансамблю цієї ж школи, «Солов’ї над Вижвою» (вокальний ансамбль Луцької музичної школи № 3).
Звучали того дня й твори інших композиторів, зокрема пісні Петра Свиста «А час не жде» і «Дивоцвіт» представив слухачам народний артист України, професор Інституту мистецтв СНУ Василь Чепелюк (виконання останньої з пісень супроводжувалося показом серії світлин із життя Олександра Богачука). Апофеозом вечора стала пісня Олексія Онишка «Моя родина – Україна», її виконав вокальний дует «Душа Волині».
Олександр Богачук полишив цей світ, ледь переступивши межу свого 60-річчя, та згаданий вечір пам’яті ще раз засвідчив, що слово поета – щире, ліричне, патріотичне, людяне – завжди знаходитиме відгук у серцях шанувальників українського слова й пісні.
Ігор БЕРЕСТЮК
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело