![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/prapori.jpg?itok=pBEQmARh)
На початку липня ми відзначатимемо 70-ту річницю одного з найкривавіших епізодів українсько-польського протистояння 1943 р. – Волинську трагедію. Ще досі навколо цього питання в суспільстві точаться гострі дискусії. Причому побутують дві діаметрально протилежні думки: поляки вважають Волинську різанину актом геноциду проти польського населення, а українці – відплатою за причинені кривди та боротьбою за власну незалежність. Аби ще раз пролити світло на ці події, 19 червня у Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки на наукову конференцію «Волинська трагедія: через історію до порозуміння» зібралися знані вітчизняні науковці.
Організатори заходу – Міністерство освіти і науки України, Волинська ОДА, СНУ імені Лесі Українки й Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України.
Поляки, які були поінформовані, на запрошення не відгукнулися. На конференцію завітала лише Віце-консул Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку Ельжбєта Зєліньска.
Відкрив захід декан істфаку Анатолій Шваб. Із вітальним словом виступив заступник голови Волинської ОДА Олександр Курилюк, який відзначив, що облдержадміністрацією вже чимало зроблено для вшанування пам’яті українців, які загинули в Польщі та на Волині, триває облаштування місць поховання українців на території Польщі, відкриття пам’ятних знаків, підтримуються ініціативи громадських організацій, буде організовано пам’ятну академію-реквієм тощо. «Ми теж у діалозі, в т. ч. з нашими польськими друзями, партнерами, сусідами», – наголосив Олександр Іванович, а також закликав: аналіз подій 70-річної давнини повинен мати передусім християнську позицію.
Під час виступу заступника голови Волинської ОДА Олександра Курилюка
Привітав учасників конференції також проректор з наукової роботи Лесиного вишу Михайло Яцишин, який передав вітання від ректора Ігоря Коцана. Михайло Михайлович зазначив, що ця конференція, яка відбувається в стінах СНУ імені Лесі Українки, має особливе значення для об’єктивного висвітлення історії, адже немає жодного іншого питання, яке було би настільки заполітизованим і сфальсифікованим, як війна. Також Михайло Яцишин нагадав присутнім про нещодавно проведену Міжнародну історико-правову конференцію «Людиноцентристський вимір в історії права, держави і юридичної думки: до 150-річчя початку наукової діяльності М. П. Драгоманова», головною концепцією якої був людиноцентризм і любов до людини, й підсумував: «Нехай кожен у своєму виступі, розвідці в основу поставить людину!».
Особливий резонанс серед присутніх викликав виступ доктора історичних наук, професора, заступника директора Українського інституту національної пам’яті Дмитра Вєдєнєєва щодо «історичного фактора» конфліктогенності в українсько-польських відносинах, який досить похмуро змалював ситуацію. Так, на його переконання, історична пам’ять стала об’єктом політичних маніпуляцій. Зокрема, поляки до 150 разів збільшують кількість жертв, а також плекають історичну пам’ять про своє лідерство. Соціологічні дослідження свідчать про погіршення їх ставлення до українців як недолугу, відсталу, меншовартісну націю, а наше каяття стосовно трагічних подій не викликає відповідних кроків. Псевдоінформація ретранслюється через ЗМІ і стає частиною масової свідомості. Ми повинні на загальнодержавному рівні прийняти доктрину про історичну пам’ять і не плекати в собі соціально-психологічний комплекс меншовартості.
Продовжився захід пленарними засіданнями, які працювали за такими напрямами: українсько-польські відносини в роки Другої світової війни: концепції та інтерпретації; польський та український національні рухи в роки ІІ Світової війни; вплив зовнішніх чинників на українсько-польські відносини; передісторія та відлуння Волинської трагедії; українсько-польське протистояння в історичній науці та суспільній пам’яті; усна історія міжетнічних відносин.
Підсумовуючи всі висловлені думки, беззаперечним видається одне: сьогодні Польща й Україна – незалежні держави, які будують свої відносини на принципах добросусідства, миру та взаєморозуміння. Нам потрібно засвоїти уроки історії і думати про майбутнє. Погоджуюся з думкою кандидата історичних наук, голови вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимира В’ятровича: масштаби втрат були великими з обох боків, аби ми сьогодні розуміли і пам’ятали ціну приязних польсько-українських стосунків.
Інна МОГІЛЕВСЬКА
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело