![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/img_5593.jpg?itok=rMqqFEbC)
21 березня у Волинській обласній юнацькій бібліотеці спільно з кафедрою філології та методики початкової освіти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася мультимедійна презентація на тему «Видатні українські педагоги 20 століття», в якій взяли участь студенти 21 та 22 груп педагогічного інституту.
На заході популяризувалися кращі здобутки вітчизняної педагогічної науки й освіти шляхом консолідованої інформації про визначних педагогів, висвітлення їх життя, діяльності, творчої спадщини та втілення їх ідей у практику.
Розглядалися питання переорієнтації учнівських і вчительських колективів на подолання авторитарно-командного стилю щодо ставлення до дітей; розуміння самоцінності учня; поєднання навчання та виховання на заняттях і в позаурочний час; висування на перший план замість ідейно-політичного виховання морального, заснованого на загальнолюдських цінностях, а також правового, економічного, громадянського, які найповніше узгоджуються із проблемами сучасного суспільства.
Студентка 21 групи Л. Савчук, аналізуючи творчий шлях В. Сухомлинського, відзначила, що він справді народний, глибоко національний, за всієї розмаїтості інтересів та енцикло¬педичності знань був передусім учителем української мови й літератури. За його переконан¬ням, головне завдання словесника – виховати в дитини любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного світу учня. Адже рідна мова – одна-єдина на все життя, тому треба знати, берегти, збагачувати її. У своєму записнику В. Сухомлинський занотував: «Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До смерті. До останнього подиху». Цими словами Василь Олександрович висловив своє педагогічне кредо.Студентка 22 групи А. Орищина підготувала доповідь про А. Макаренка, зазначивши, що Антон Семенович залишив багату педагогічну спадщину – понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті). Свій досвід і погляди він виклав у творах «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933–1935), «Прапори на баштах» (1938), «Книга для батьків», «Методи виховання» (1937) та ін. Увійшов у класику сучасної педагогіки як новатор інтенсивної педагогіки, один із засновників теорії та методики колективного виховання. Найліпший шлях до виховання вбачав у створенні таких умов, коли вихованці є водночас і вихователями, тому виховував через життя, роботу, прагнення колективу. Наполягаючи на необхідності авторитетності, високої культури, працездатності вчителів, виступав проти надмірності виховательського персоналу, який сковує можливості участі самих учнів у виховному процесі, тобто не дає їм змоги бути не тільки об’єктом, але й суб’єктом виховання.
Студенти, враховуючи надбання кращого педагогічного досвіду А. Макаренка, В. Сухомлинського й ін., зробили висновок: завдання педагогів – усвідомити самим і пояснити батькам дітей, що їх педагогічна грамотність залежить насамперед від них самих, їхнього бажання розібратись у складному та важкому процесі становлення і розвитку особистості.
Галина КАПТУР,
доцент кафедри філології та методики
початкової освіти
педагогічного інституту
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело