25 квітня відбулася гостьова онлайнова лекція Світлани Яківни Єрмоленко, доктора філологічних наук, професора, академіка НАН України (в рамах проєкту кафедри історії та культури української мови до 30-ліття її створення «Словозброя українського поступу»). Вона об’єднала віртуальну та реальну студентсько-викладацьку й наукову спільноту Луцька, Києва, Кам’янця-Подільського, Луганська, Дніпра, Сум (і не тільки, понад 100 слухачів) навколо важливої проблеми – інтегративної лінгвостилістики – одного з найпосутніших вимірів і перспективних напрямів сучасних і майбутніх наукових студій: її методології й методики, актуальної тематики, векторів найактивнішої взаємодії – з психо- й соціолінгвістикою, лінгвокультурологією та лінгвофольклористикою.
То був особливий інтелектуальний вимір спілкування, роздумів-міркувань про традиційне й динамічне в новому тлумаченні звичних лінгвостилістичних понять і категорій, про потребу коректив і переосмислень навіть найвідоміших усталених тверджень. Бо, як переконливо аргументувала Світлана Яківна, не може бути тверджень на зразок «мова і стиль», бо мова – то завжди і є стиль, а стиль не може створитися поза словом.
Основна рефлексія сьогоднішньої лекції мовою емоцій – радість від співпричетності до українського лінгвостилістичного кола.
Мабуть, не буде щонайменшим перебільшенням, якщо дозволю стверджувати: навряд чи є в сучасній Україні філолог-україніст, який би не прочитав хоча б однієї праці нашої сьогоднішньої лекторки. Переконана: нема жодного українського лінгвостиліста, який би не формувався й не виростав на теоретичних і методичних засадах її численних наукових розвідок.
На завершення лекції Світлана Яківна висловила побажання продовжити такі зустрічі й на одній із них детальніше поговорити про стиль творів Лесі Українки. Сподіваємося, що ця пропозиція буде зреалізована вже цьогоріч на прийдешній VI конференції «Лінгвостилістика ХХІ ст.: стан і перспективи» у жовтні.
На завершення лекції присутні на ній онлайн висловили щиру вдячність шановній Світлані Яківні за інтелектуальне коло спілкування, цікаві ідеї, повсякчасну спонуку до реалізації актуальних лінгвостилістичних досліджень.
Кілька враженнєвих міркувань викладачів і студентів факультету філології та журналістики:
Лариса Голоюх, доцент кафедри історії та культури української мови: «Гостьова лекція Світлани Яківни Єрмоленко “Сучасна інтегративна лінгвостилістика” – пізнавальна подія на факультеті філології та журналістики, неперевершений зразок новітньої академічної риторики, який засвідчив баланс глибокого наукового аналізу ключових понять лінгвостилістики і невимушених, інформативно насичених роздумів про мову як код культури й засіб нашої ідентичності.
Насамперед Світлана Яківна звернула увагу на ключові поняття лінгвостилістики: функціональний та експресивний стилі, сфера спілкування, мовець (автор), текст, декодування тексту, лінгвософія. У її потрактуванні стиль – це тип мовомислення; об’єкт лінгвостилістики, пов’язаний із розумінням суспільного значення мови; лінгвософія – мудрість мови. Як зазначено в лекції, поява інтегративної лінгвостилістики зумовлена загальними тенденціями сучасної науки, які полягають у зближенні або поєднанні різних галузей знань. Інтегративна лінгвостилістика спирається на досягнення лінгвопрагматики, соціолінгвістики, психолінгвістики, лінгвокультурології.
С. Я. Єрмоленко торкнулася питань історії української літературної мови, яка сформувалася завдяки видатним мовним особистостям, і зазначила, що для її становлення основну роль відіграв художній стиль. Теоретичні засади сучасної інтегративної лінгвостилістики (функціональний стиль, жанр, об’єкт, метод, мовомислення й ін.) синтезовано з прикладами живого функціонування мови в конкретних текстах – творах Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Ліни Костенко».
Лариса Деркач, доцент кафедри української мови: «“Ну що б, здавалося, словаˮ... Це питання обдумувало не одне покоління лінгвістів і тих, хто просто вміє відчувати мову, проте щоразу відповідь вказувала на все нові шляхи пошуку істини. Із одним із них ознайомила нас шановна Світлана Яківна Єрмоленко. Лекторка поділилася своїми роздумами про особливості й перспективи інтегративної лінгвостилістики в Україні. Цитуючи неодноразово рядки Тараса Шевченка, Ліни Костенко, дослідниця спонукала нас відчути, наскільки виважений авторський вибір кожного слова, бо навіть прийменники можуть бути стилістично вагомими. Кожен письменник по-своєму ословлює світ, почасти вияскравлюючи глибинні смисли, заховані в мові віддавна. Це не звичайне використання слів, а проявлення авторської філософії. Тому сучасна інтегративна лінвостилістика, поєднуючи стилістику, комунікативну лінгвістику, лінгвосоціостилістику, намагається дати відповідь на питання, чому “серце б’ється-ожива, як їх (слова) почує”».
Вероніка Пирог, студентка ІІІ курсу: «Хочу висловити вдячність Світлані Яківні Єрмоленко за надзвичайно цікаву, змістовну та пізнавальну лекцію. Нам, студентам, дуже важливо усвідомлювати те, що мова і стиль завжди взаємопов’язані: кожна людина – це індивідуальний стиль, а мова – вияв стильового виміру особистості».
Світлана БОГДАН,
кандидат філологічних наук, професор,
завідувач кафедри історії та культури української мови
Світлини Ольги ЛЯСНЮК, Лілії ЛАВРИНОВИЧ,
Світлани БОГДАН