«Триває війна». Цей вислів ми чуємо щоранку на радіо «Культура», вшановуючи пам’ять усіх тих, хто міг би ще жити, якби росія не розпочала війну проти України. У другокурсників спеціальності «Культурологія» іспит із «Культури європейського Середньовіччя» розпочався з хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті студента Владислава Войтовича. Він загинув, захищаючи нашу країну.
На іспиті, під вогники свічок, студенти розкрили низку важливих для нашого сьогодення питань. Передусім – що залишило нам Середньовіччя такого, що зостається актуальним і досі. Це насамперед хрещення Київської держави як чинник європеїзації. Відомо, що з європейською історією цього періоду пов’язане ім’я дочки київського князя Ярослава Мудрого Анни, яка, будучи дружиною французького короля Генріха I, запровадила традицію клятви французьких правителів на Євангелії, привезеному з Києва. Завдяки авторитету Анни у XX столітті не зазнала руйнувань Софія Київська, яку радянська влада планувала знищити, але змушена була поступитися на прохання Франції.
На культурний розвиток України-Русі неабиякий вплив мав «Каролінгський ренесанс» й «Оттонівське відродження», оскільки зміни в соціально-економічному і політичному житті Європи позначились і на культурному розвитку загалом. У переліку середньовічних невеликих міст (від 200 до 700 будинків) є такі знайомі всім міста України, як-от: Берестечко, Вінниця, Володимир, Дубно, Луцьк, Збараж, Житомир, Канів, Ковель, Луцьк, Олика, Остріг, Торчин, Турійськ, Черкаси. Англійський мандрівник Ф. Морісон у XVI ст. писав, що Волинь – найбільш врожайна, найбагатша красивими містами й замками місцина.
Отож, Середньовіччю не було притаманне бачення життя лише у похмурих тонах. Тоді люди добре знали, що вважається доброчесним, і радили поводитися саме так, але розуміли, що життя інше й сподівалися на те, що Бог відпустить їм гріхи. Середньовіччя докорінно змінило сутність вислову «Lasciva est nobis vita, pagina proba». Це була цивілізація, де публічно розігрувалися вистави люті, хіті, безбожжя, але водночас жили за традиціями милосердя, твердо віруючи в Бога і його милість, слідуючи моральним ідеалам.
Антоніна ЯРУЧИК,
кафедра культурології