До вашої уваги представляємо чергову розмову із серії інтерв’ю з деканами факультетів Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Цього разу ми завітали в гості до «жіночого царства» - на факультет педагогічної освіти та соціальної роботи. Нам вдалося поспілкувалися з тутешнім господарем - деканом Володимиром Зіновійовичем Антонюком. Володимир Зіновійович зустрічає нас на коридорі навчального корпусу, проводить в кабінет, який обставлений по-чоловічому строго і стримано, але на особливому місці тут хоругва факультету і банер. Це може говорити лише про те, що господарю кабінету важливий очолюваний ним підрозділ.
Трішки поговоривши Володимир Антонюк пропонує поєднати інтерв’ю з екскурсією і показує нам навчальні лабораторії, створені силами викладачів факультету. Як справжній педагог пояснює найменші дрібниці в лабораторіях: «Тут займаються логопеди, на стендах видно, як дитина має правильно поставити язик», «Ця іграшкова кухня може використовуватися для адаптації дітей з інвалідністю»…
Показує декан і фішку факультету – музей іграшок. Експонати сюди зносили всі викладачі. Серед них – дитячий візочок. Декан наголошує, що на ньому їздив завідувач кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти професор Олександр Сергійович Семенов.
Про деканство, вступну кампанію, феномен педагогічного факультету, популярні серед студентів спеціальності, жіночий колектив, Японію та багато іншого читайте в інтерв’ю.
Розкажіть загалом про очолюваний Вами факультет, кількісний склад студентів, викладачів. Які найпопулярніші спеціальності серед студентів?
Відчуваю гордість очолювати факультет зі славною історією та давніми традиціями. Наш структурний підрозділ бере свій початок у 1959 році, коли було відкрито факультет підготовки вчителів початкових класів. Історія серйозна і очолювати факультет після потужних деканів було боязко, але з допомогою і підтримкою колективу все вдається. Колись я працював вчителем в школі і директор на кожній педраді казав: «Вчителем школа стоїть». Звичайно, Університет стоїть викладачем, але ще більше він стоїть студентом. Моя велика мрія, щоб було, як закордоном, коли Університет – місто в місті.
Після зимового випуску 140 магістрів в нас навчається 672 студенти. Ніби небагато, але на три класичних факультети, якщо рахувати по 200 людей, назбирається. Зі студентами працюють 54 штатних викладачі, окрім того ми запрошуємо вчителів-практиків, логопедів. Маємо ще 22 цілеспрямованих аспіранти. Серед аспірантів та студентів є й іноземці з Китаю, які навчаються на магістратурі. Їх цікавить «Педагогіка вищої школи».
Ми працюємо з іноземцями перший рік, але думаю, що в нас налагодиться хороша співпраця.
В нас на бакалавраті є 5 спеціальностей. Серед них популярні «Дошкільна освіта», «Початкова освіта», «Спеціальна освіта», «Соціальне забезпечення», а є спеціальність, яка трішки просіла - «Соціальна робота». Ця тенденція прослідковується по всій Україні. На сьогоднішній день, у зв’язку з децентралізацією та введенням посад фахівців соціальної роботи в територіальних громадах маємо надію, що попит на дану спеціальність зросте. Також хочу наголосити, що з 1993 року маємо досвід підготовки за спеціальністю «Соціальна педагогіка», однак в 2015 році за наказом МОН відбулися зміни у галузях знань та спеціальностях, відповідно 2 спеціальності «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота» об’єдналися в одну – «Соціальна робота». Проте заклади освіти потребують фахівців – соціальних педагогів. Реагуючи на запит ринку праці, враховуючи потребу освітньої та соціальної сфери, ми почали підготовку фахівців за спеціальністю «Соціальна робота» та ввели освітньо-професійну програму «Соціальна педагогіка, соціально-виховна робота». Тобто випускники можуть працевлаштуватися і в ОТГ, і в школі.
Як відбувається розвиток факультету? Розкажіть про досягнення викладачів та студентів у різних сферах.
І тут хочу почати зі студентів, адже успіх студента – це успіх викладача. Буквально тиждень тому закінчився другий міжнародний фестиваль-конкурс учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвячений Лесі Українці. У номінації «Декламація» наша студентка Оксана Грицак посіла ІІ місце.
Цьогоріч були відмінені Всеукраїнські конкурси-захисти студентських наукових робіт, проте ми маємо успіхи минулих років. У 2021 році студентка спеціальності «Дошкільна освіта» Катерина Ульянчук стала переможцем такого конкурсу. Також студентки спеціальності «Початкова освіта» Аліна Булакевич та Ольга Нікончук посіли 3 місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у Вінниці.
Загалом протягом останніх двох років ми маємо 14 робіт-захистів, які наші викладачі підготували з вихованцями Малої академії наук.
Ще один дуже важливий напрямок – гранти і міжнародні проєкти. В Лабораторії НУШ до початку війни ми спільно з факультетом педагогіки та психології Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні реалізовували проєкт «Підприємливі діти». Ініціатором була Луцька міська рада і ГО «Ефект дитини» з Польщі. Виконавцем на факультеті є професор Валентина Вітюк. Я впевнений, що ми до цього проєкту неодмінно повернемося у новому навчальному році. Для викладачів проєкт «Підприємливі діти» цікавий тим, що ми маємо змогу реалізовувати міжнародну співпрацю, обмінюватися сучасними технологіями, методиками. Студентам, які були задіяні, цей проєкт дає можливість розвивати так звані «м’ягкі» навички, вони були змушені вивчити польську мову. Також з травня ми планували залучати до цього проєкту студентів «Дошкільної освіти». Поки це відкладається на наступний навчальний рік.
Також ми реалізовуємо проєкт Lego Fundation разом із відомою компанією. Вони надали нам деякі матеріали для лабораторії.
Нещодавно закінчився проєкт «Вивчай та розрізняй» у плані інформаційно-медійної грамотності, який відбувався під головуванням посольств Великої Британії та США. В цьому проєкті брала участь доцент кафедри спецосвіти Зоряна Мацюк.
Викладач кафедри загальної педагогіки дошкільної освіти Марія Фенко протягом двох років була співорганізатором та учасником трьох міжнародних проєктів. Мова йде про проєкт Еразмус+ «Молодіжна школа лідерів безпеки соціальних медіа». 50 наших студентів мали змогу спільно працювати з активними студентами із Польщі (Вища гуманістична школа «Померанія»), Туреччини (Університет імені Хамдуллаха Еміна Паши в Аланії).
Проєкт Адам Міцкевич і Україна: «Країна розкоші прослалась підо мною…» нашому Університету разом із Інститутом пам'яті та культурної спадщини східного пограниччя вдалося реалізувати за підтримки Фундації розвитку системи освіти Польщі та в межах програми Польсько-української ради обміну молоддю. Завдяки цьому проєкту ми отримали техніку, яку використовуємо в роботі для дистанційної роботи та роботи приймальної кампанії.
В рамках третього проєкту під назвою «Шляхом Сенкевича – культура, історія, традиція: у пошуках спільних цінностей» упродовж тривалого часу наші студенти та учні Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького разом з ліцеїстами з Польщі і Білорусі подорожувала місцями, пов’язаними з творчістю Сенкевича, що стало підґрунтям для створення двомовного коміксу.
Тобто наші викладачі та студенти беруть участь у міжнародних проєктах, грантах. Маємо хороші результати.
Крім цього варто зазначити, що наші викладачі за два роки мають зареєстровані 14 свідоцтв про реєстрацію авторських прав на різноманітні твори. З вересня 2021 року в нас виходить 2 журнали - "Acta paedagogica volynienses' 6 разів на рік, та 4 рази в рік "Ввічливість. Humanitas", які включені до переліку наукових фахових видань України категорії Б. А ще є і студентські збірники на кафедрах Соціальної роботи та педагогіки вищої школи і на кафедрі Загальної педагогіки та дошкільної освіти.
Що приємно, за останні 2 роки докторські дисертації захистили 5 викладачів. (Ірина Ігорівна Сидорук, Валентина Володимирівна Вітюк, Дмитро Анатолійович Пріма, Ольга Валеріївна Гончарук, Тетяна Анатоліївна Мартинюк). Тобто з 54 викладачів – 12 доктори і професори, 40 - кандидати-доценти і 2 асистенти, які активно працюють над дисертацією.
А як щодо матеріально-технічної бази?
За останні 3 роки відкрито за допомогою ректорату 3 лабораторії: НУШ (кафедра теорії і методики початкової освіти), Олігофренопедагогіки, Логопедії (кафедра спеціальної та інклюзивної освіти). Відкрито музей іграшки (кафедра загальної педагогіки та дошкільної освіти), іменний кабінет професора Гусака П.М.(кафедра соціальної роботи та педагогіки вищої школи).
Напередодні вступної кампанії не можу не попросити Вас провести своєрідну агітацію та сказати, чому нинішнім випускникам шкіл потрібно обрати факультет педагогічної освіти та соціальної роботи?
Учні вибирають собі спеціальність, місто навчання, але часто їх скеровують батьки. Тому спочатку я б звернувся до батьків. По-перше, якщо говорити з прагматичної точки зору і з точки зору вигоди для батьків, в нас дуже багато державних місць. По-друге, в нас дуже потужний інститут кураторства. Наші викладачі максимально опікують першокурсників. Навіть доходить до того, що питають, чи студенти поснідали і пригощають чаєм.
На нашому факультеті багато різноманітних спеціальностей. «Дошкільна освіта» і «Початкова освіта» - це зрозумілі галузі, «Спеціальна освіта» - робота в школі, логопедія, дефектологія. Також в спадок від «Соціальної педагогіки» дісталася галузь «Соціальна робота». Зараз це дуже потрібна галузь в ОТГ для роботи із сім’ями. Ще одна спеціальність буквально на межі з економікою – «Соціальне забезпечення».
Якщо звертатися до учнів, то в нас цікаве навчання. Усі наші викладачі – практики. Я сам працював у школі 13 років, кожен завідувач кафедри працював чи то в школі, чи в закладі позашкільної освіти. Багато наших студентів після проходження практики залишаються працювати в тих закладах.
Ще один плюс навчання в нас – на факультеті є дві міжнародних програми для студентів. Йдеться про програму академічного обміну з університетом Яна Длугоша і програму подвійного диплому, яка реалізується і в Ченстохові і в Поморській академії Республіки Польща.
Під час вступної кампанії у 2021 році Ваші спеціальності («Дошкільна освіта», «Початкова освіта») мали хорошу кількість заяв. В чому феномен таких спеціальностей, адже педагогічні та дошкільні спеціальності не вважаються дуже престижними чи високооплачуваними, втім, набори завжди великі?
Коли я вступав в університет, то була співбесіда, на якій абітурієнт мав аргументувати своє бажання вчитися і стати вчителем. З цієї ситуації народився анекдот, коли вступника запитують: «Назви мені хоча б три причини, чого ти хочеш стати педагогом» і відповідь була така: «Червень, липень, серпень» (прим.авт. – сміється). Це звичайно жарт, але багатьом батькам подобається така специфіка майбутньої роботи своєї дитини. Якась частинка керуються цим.
Коли я працював в школі, то директор нам казав: «Школа – не місце для заробляння грошей». Це були 90-ті роки. Зараз я можу сказати, що це твердження трішки змінилося. З моральної точки зору так, вчитель повинен горіти роботою, а не заробітком, але з прагматичного боку сучасні вчителі можуть мати хорошу зарплату. Звичайно, до цього треба дійти. Плюс часто колеги займаються репетиторством і я не бачу в цьому нічого поганого, бо педагог таким чином тільки розвивається.
Стосовно вихователів, то і там спеціалісти мають непогані гроші. Спілкуюся зі студентами, які працюють в приватних садочках і тішуся їхнім заробіткам. В державних закладах дошкільної освіти ситуація скромніша, але теж не критична. Закордоном поширена практика приватних дитячих садків. Я думаю, що згодом і в Україні відсоток таких закладів збільшиться. На спеціалістів-дошкільників в нас є попит серед роботодавців.
Тобто є і престижність професії, і матеріальна винагорода. Не відразу, не раптово, але перспектива є. Тому абітурієнти цим керуються при виборі спеціальності. Проте загалом в педагогічних професіях випадкових нема, тому маємо великий відсоток мотивованих вступників, які хочуть пов’язати своє життя з дітьми.
Які ваші прогнози на цьогорічну вступну кампанію, як на набори вплине війна? Наскільки факультет готовий пристосовуватися до нинішніх реалій при наборі студентів?
Завжди хочеться вірити і сподіватися на краще, але не можна тільки багатіти думкою, а треба докладати зусилля для хорошого результату. Сподіваюся, що частина дітей, які з батьками переїхали до Луцька зі сходу, півдня та півночі прийдуть до нас на навчання. З іншого боку Міністр освіти та науки обіцяє, що на будівельні та педагогічні спеціальності буде велика кількість державних місць.
Ми працюємо, до війни активно їздили по школах, педагогічних коледжах області. Рекламуємо факультет в ЗМІ та в соцмережах. Зацікавлення є і це тішить.
Як викладачі та студенти адаптувалися в умовах війни? Як відбувається навчальний процес? Як представники педагогічного факультету долучаються до волонтерського руху?
Деякою мірою коронавірус нас підготував до таких реалій. Як і весь університет ми перейшли на дистанційне навчання з активним використанням платформ Moodle та Teams.
Є спеціальності, де достатньо крейди і дошки без високих технологій. Нещодавно читав статтю про те, що діти Марка Цукерберга, внуки Білла Гейтса навчаються в звичайних школах. Я веду до того, що і нам достатньо тих можливостей, які є. Шкода, що немає доступу до стаціонарної бібліотеки, але можна шукати виходи з положення і студенти знаходять потрібну інформацію.
Як представники факультету долучаються до волонтерського руху?
Перш за все, факультет педагогічної освіти та соціальної роботи спільно з факультетом фізичної культури, спорту та здоров’я за ініціативи ректорату курують «Клуб родинного дозвілля» для вимушено переміщених осіб. Наші студенти та викладачі працюють з дітьми, проводять заняття.
І викладачі, і студенти по можливості долучаються до допомоги Збройним силам України, територіальній обороні. Наша студентка Богдана Головій зараз знаходиться в Польщі і є співорганізатором волонтерського руху і курує допомогу в Україну. Багато викладачів та студентів на початку війни допомагали виготовляти коктейлі Молотова. Допомога є і ми робимо все, що в наших силах.
Деяку інформацію ми висвітлюємо, а дещо викладачі не хочуть розповідати через скромність. Хоча потрібно розповідати про свою роботу. Ми робили енергетичні набори – збирали сушені фрукти, горіхи, родзинки, цукерки, фасували в пакетики і передавали для ЗСУ. Саме завдяки тому, що ми висвітлили цю діяльність до нас дзвонять люди й пропонують продукцію для подальшої роботи.
В умовах війни актуальними стають спеціальності соціального спрямування. Як розцінюєте можливість розвитку спеціальності «Соціальне забезпечення»? Чи була вона популярна раніше і чи стане більш популярною зараз?
Спеціальність почала розвиватися після 2014 року, як почалося АТО. Ми вже зараз будемо мати третій набір. Попередній другий набір показав себе дуже добре.
Це спеціальність на межі з економікою. Ми готуємо фахівців в галузі соціального захисту населення, соціальних інспекторів, які націлені на роботу з такою категорією населення як учасники бойових дій. Ці спеціалісти можуть працювати і в державних установах, зокрема у Пенсійному фонді. Студенти цікавляться цією актуальною спеціальністю, попит є. Тому надіємося, що цей набір буде ще більш успішним.
Факультет педагогічної освіти та соціальної роботи і факультет філології та журналістики завжди стереотипно вважалися дівчачими. Чи не побоювалися очолювати жіночий колектив? Як вдається налагоджувати зв’язки з підлеглими та студентами?
Перше, що хочу сказати, що саме дитячу спеціальність «Дошкільна освіта» очолює чоловік – доктор, професор Олександр Семенов. На факультеті ще є чоловіки. Тобто я тут не один.
Здавалося б з жінками завжди непросто, але якраз навпаки. Заходиш в деканат і тебе підбадьорять, поправлять краватку, коли йдеш на лекцію чи ректорат (сміється, - прим.авт.).
Стосовно взаємодії зі студентками, то я батько двох дочок, тому мені з дівчатами легко. В нас є повне взаєморозуміння. Хочу сказати, що й студенти у нас хороші, адже вони обрали такі спеціальності, які вимагають доброти, милосердя, тому й відносини на факультеті хороші.
Вже традиційно хочу завершити трішки філософським питанням, чим для Вас є ВНУ імені Лесі Українки ?
Сказати, що це другий дім, то це не так, адже мені більше імпонує японський погляд, згідно з яким робота це ще більше, ніж дім. Також в Японії не прийнято міняти місце роботи. Мені такий принцип подобається.
В нас чудовий колектив, повне розуміння з керівництвом. Це великий живий організм, який потрібен на Волині. Знаєте, якщо в селі перестає функціонувати школа, то село потихенько вмирає. Так само й в нашому місті, якщо є Університет то живе місто й область. Хотілося б, щоб заклад «розрісся» і був містом в місті.
Розмовляв Андрій ПЕТРУШКО
Фото Дмитра БАЙДИ