Скінчився останній місяць літа, а це означає, що студентам пора повертатися за університетські лави. Хтось уперше слухатиме Гімн України на посвяті під рідним прапором і з рукою на серці. Ми вирішили поспілкуватися з людиною, завдяки якій ми маємо змогу під мирним небом безтурботно тішитись усім цим речам – учасником бойових дій, ветераном, спортсменом, представником Волині на майбутніх «Warriors Games» («Іграх Нескорених») Павлом Ковальським, який також є студентом Волинського національного університету імені Лесі Українки.
– Добрий день, пане Павле. Як Ваш настрій? Як проводите останні літні дні?
– Вітаю, Владиславе! Останні літні дні проводжу активно у складі команди Warrior Games Team Ukraine. Закінчується підготовка з таких видів спорту, як-от: стрільба з лука, веслування на тренажерах, гольф, баскетбол на візках, волейбол сидячи, регбі на візках і велоспорт.
– Зовсім скоро розпочнеться новий навчальний рік, а Ви безпосередньо причетні до цього, адже є студентом нашого Університету і навчаєтеся на факультеті фізичної культури, спорту та здоров’я. Розкажіть, будь ласка, про Вашу спеціальність й освітній процес.
– Так, із вересня розпочнеться новий навчальний сезон. Я навчаюся на магістратурі за спеціальністю 017 «Фізична культура і спорт». Уже склали дві сесії, попереду третя. Із нового тижня розпочну активну підготовку магістерської роботи, вже обрана тематика. Навчання проходить швидко, весело. Освітній процес доволі адаптивний. Оскільки триває пандемія, то певна кількість занять відбувалася онлайн. Лекції, семінари та практичні – офлайн. Колектив у нас невеликий, близько 15 осіб. Усі молоді люди вмотивовані, заряджені з різних спортивних дисциплін. Мій колега Олег Дучимінський також навчається на тренера та веде групу підвищення спортивної майстерності при Університеті. Ми обоє активно розвиваємо стрілецьку справу в клубі «Луцькі соколи». Із улюблених предметів – «Теорія і методика спортивно-масової роботи», «Функціональні тренування», «Інтелектуальна власність» й ін.
– Чи завжди вдається поєднувати тренування, повсякденні справи та навчання?
– Звичайно, не завжди виходить поєднувати заняття і тренування, більший акцент на тренувальному процесі. Коли маємо вільний час, тоді включаємось у навчання, в пошук потрібної інформації щодо новітніх освітніх тематик цього виду спорту. Їздимо по Україні, беремо участь у спортивних змаганнях, здебільшого зі стрільби з лука. Вивчаємо організаційні моменти, як це роблять у більших містах, наприклад, у Львові, Києві, Дніпрі, Черкасах, Кривому Розі. Занотовуємо та вивчаємо певні моменти, аби вдихнути друге життя в цей вид спорту і розвивати його ще більше, впроваджувати технологічні моменти навчання.
– Ви займаєтесь у стрілецькому клубі «Луцькі соколи». Чому саме лук і стріли припали до душі найбільше?
– Лук і стріли я обрав під час ознайомчих спортивних змагань і тестувань з багатьох видів спорту в межах підготовки та проб у всеукраїнських «Іграх Нескорених» для учасників бойових дій, осіб із інвалідністю, хто воював на сході України. У спортивних дисциплінах була стрільба з лука. Мені вона дуже сподобалася. Уперше я спробував її 2018 року, та потім цей вид спорту був більше недоступний. 2019 року приїхала Майя Москвич, учасниця «Ігор Нескорених» 2018 року, яка виступала в Сіднеї, Австралія. Вона загорілася бажанням відкрити стрілецьку справу в місті Луцьку і до цього часу активно розвиває її з командою однодумців, організаційним комітетом й усіма стрільцями, зокрема й зі мною. Це хобі, спортивне заняття і вже олімпійський вид спорту має багато напрацювань, і чимало юнаків і дівчат виконали нормативи, отримали розряди і готуються «взяти» КМС на всеукраїнських змаганнях і вийти на міжнародний рівень. Для мене стрільба з лука – це вид спорту, який допомагає абстрагуватися від думок. Це постійна велика праця над собою, регулярні тренування, які приносять задоволення. Ось буквально на днях відбувся чемпіонат міста Луцька зі стрільби з лука на дистанціях 18, 30, 50 м. Восьмеро стрільців покращили свої результати та виконали спортивні нормативи.
– Як багато юних стрільців (студентів, школярів) долучаються до Вашого клубу?
– На сьогодні близько 1500 осіб ознайомилися із цією спортивною дисципліною. Мешканці Луцька й області мали змогу пройти експрес-курси зі стрільби, і дехто з них ходить на тренування регулярно, займається професійно і бачить себе в цьому виді спорту. Ми успішно організували проєкт «Lutsk Archery Juniors», куди залучили близько 200 школярів. Також мали змогу брати участь у понад 20 соціально-масових проєктах у співпраці з Луцькою міською радою, молодіжними патріотичними організаціями міста й області, з нашим Університетом, із громадськими організаціями учасників АТО, бойових дій. Проводили ознайомчі курси для студентів. Ми співпрацюємо з факультетом культури і мистецтв Університету, де в теплу пору року маємо змогу стріляти на відкритому повітрі й навчати охочих цьому виду спорту. Також Олег Дучимінський навчає саме студентів ВНУ імені Лесі Українки. Щороку вони проходять певний курс, ознайомлюються зі стрільбою з лука.
– Чи пам’ятаєте, як уперше почули та вирішили взяти участь у відборі до «Ігор Нескорених»?
– Я почув про «Ігри Нескорених» 2017 року завдяки рекламі. Потім познайомився з першим призером від Волинської області Сергієм Торчинським. Він розказав про змагання, тренування та можливості, як це представляти Україну та досягати певних спортивних цілей. Сергій завоював бронзу в Торонто і своїм прикладом надихнув взяти участь у відборі до «Ігор Нескорених» 2018 року. Тестування відбувалося у Львові, фінал – у Києві. 2018 року не вийшло успішно завершити змагання, а 2019-го зі своїх видів спорту мене відібрали до національної збірної України.
– Через карантинні обмеження Ви з командою України не змогли відвідати Гаагу. Як вплинув карантин на підготовку?
– Пандемія суттєво вплинула на життєві плани та виступи нашої команди за кордоном. Зовсім нещодавно зірвався виліт до Орландо, адже оргкомітет повідомив, що ситуація з коронавірусом у США погіршилась, і вони змушені перенести змагання на наступний рік. Ми щоразу підводимо свою форму до максимуму, аби показати кращий результат, а ігри переносять. Ми значно навантажуємо організм, і шкода, що все зривається. Та ми не опускаємо рук! Головне – бути здоровими, вірити в свої сили. У нас регулярно відбуваються навчально-тренувальні збори в Карпатах, на олімпійській спортивній базі в Конча Заспі.
– У Ваших планах наступні змагання, але вже в США. Інший континент, ще вищий рівень підготовки. Чого чекаєте від цієї поїздки та чергових «Ігор Нескорених»?
– У нас були ударні силові навантаження, максимальна підготовка і підведення підсумків до виступу в Орландо. Та ігри відмінили. Зменшимо силові навантаження, продовжимо тренуватися, паралельно займаючись своїми справами. Життя не зупиняється, і ми крокуємо стежками, які обрали. Звичайно, хочемо виступити в США і представити Україну та її воїнів в найкращому світлі, гордо піднімати прапор і співати Гімн під час нагородження зі своїх спортивних дисциплін. Це бажання нікуди не зникає. Чекаємо нові повідомлення й офіційні дати зі США. Рухаємося тільки вперед!
Р. S. Висловлюємо подяку за щирі відповіді пана Павла. Нам лишається тільки вболівати за Вас і побажати удачі збірній. Дякуємо за Вашу міць і силу духу!
Спілкувався Владислав ПОЧЕБУЛА