Торік 25 листопада ВНУ імені Лесі Українки й обласна філармонія уклали угоду про співробітництво. Про цю подію вже писали у соцмережах, на сайтах обох закладів, а через три місяці (без однієї днини) волинська спільнота любителів музики змогла побачити вже вагомий, конкретний результат цієї співпраці: 24 лютого, в переддень 150-річного ювілею Лесі Українки, в Університеті побачив світ спільний проєкт факультету культури і мистецтв і Волинської обласної філармонії – літературно-мистецький вечір-концерт «І в серці моїм переможнії співи лунають», приурочений до згаданої урочистої дати.
Головна режисерка філармонії, заслужена працівниця культури України Валентина Москалюк і декан факультету культури та мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, доцент Віталій Охманюк доклали всіх зусиль, аби сцена актової зали корпусу В (вул. Винниченка, 30) засяяла аурою самої Лесі Українки й усіх тих, чию поезію та музику вона любила та черпала в їхніх рядках і мелодіях натхнення й творчу снагу (Генріх Гайне, Фредерик Шопен, Людвіг ван Бетховен, Микола Лисенко й ін.). Уже перший слайд відеоряду – вікопомний портрет Поетеси, написаний 1900 року славетним майстром живопису Іваном Трушем, якого називали поетом кольору та Сонця (його дружиною згодом стала двоюрідна сестра Лесі Аріадна), налаштовує глядача на майже містичний духовний контакт із цими знаковими для України митцями, як і рядки вірша Лесі Українки «У чорную хмару зібралася туга моя…» (із циклу «Мелодії»), якими озвучила відеоряд ведуча ‒ артистка розмовного жанру Волинської обласної філармонії, лауреатка Премії імені Агатангела Кримського Оксана Єфіменко, і які лягли в основу назви концерту:
Я гордо чоло підвела,
І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше,
І в серці моїм переможнії співи лунають.
Весняная сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні,
Її до землі не прибили тумани важкі,
Її не розбила і ся перелітная буря весняна.
Я вийду сама проти бурі
І стану, – поміряєм силу!
У такому ж лірико-драматичному ключі витримано й поетично-музичну композицію «До Музи», побудовану на уривках із творів Лесі Українки – і однойменного вірша, і поезій «Зимова ніч на чужині», «Радуйся, Царице». Виконали її згадана вже Оксана Єфіменко та студентка факультету культури і мистецтв Богдана Клявзунік, а супроводом була «Мелодія» Бориса Лятошинського в інтерпретації молодої скрипальки Анастасії Пономарьової (теж студентки згаданого факультету) та піаністки Наталії Коцюрби. Власне, ця композиція відбувалася на тлі факультетського академічного хору, що вже стояв на сцені, тож неважко було здогадатися, що наступний номер представлятимуть саме вони. Цього разу хор акапельно виконав твір Віктора Тиможинського на вірш Лесі Українки «Єсть у мене одна» (солістка Анна Зарицька), вкотре давши зрозуміти, що там, де за справу береться заслужений діяч мистецтв України Василь Мойсіюк, слухач спокійним не залишиться…
Тим часом ведучі ‒ Оксана Єфіменко та студент факультету культури і мистецтв Богдан Лукашук ‒ уже ведуть розмову про роль музики в житті та творчості Поетеси. На сцені – Академічний камерний оркестр «Кантабіле» Волинської обласної філармонії на чолі з народним артистом України, лауреатом Міжнародної премії Фонду Міхаеля Стріхаржа «Жезл Йоганна Себастьяна Баха» Товієм Рівцем. Три прелюдії Фридерика Шопена ‒ № 7, № 4 і № 20 навіяли присутнім той неповторний шопенівський (отже, і Лесин) настрій, із яким Мисткиня грала ці й інші твори на своєму фортепіано, яке називала другом і розлуку з яким (через хворобу) переживала вкрай болісно. Товій Михайлович, здатності якого дивувати слухача, либонь, у кожному виступі його дітища можна лише по-доброму позаздрити, й цього разу лишився вірним своїм творчим принципам. Коли йшлося про Миколу Лисенка та творчу співпрацю Лариси Петрівни із композитором, прозвучала знаменита «Баркарола» на мелодію відомої української народної пісні «Пливе човен» (цей твір згадано в першій драмі Лесі Українки «Блакитна троянда»). Блискуче опрацювання «Баркароли» для струнного оркестру здійснив саме Товій Рівець. На завершення свого концертного «блоку» оркестр «Кантабіле» виконав Алегро зі струнного квартету № 4 до-мінор Людвіга ван Бетховена – теж одного з улюблених композиторів Поетеси. У нього вона вчилася здатності не відступати перед випробуваннями, боротися з недугою, життєствердно сприймати дарунки й удари долі…
Слухаючи рецензований концерт, ніяк не міг позбутися думки про доленосний парадокс, у якому ніби закодована потреба у співпраці Волинської обласної філармонії та культурно-мистецьких сил Університету. Річ у тім, що серед працівників філармонії – студенти та викладачі факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки й навпаки. Саме як студент згаданого факультету виступив соліст Волинського народного хору, володар чудового бас-баритону Владислав Карпов (керівник – заслужений артист України, доцент Андрій Зарицький). У виконанні пана Владислава прозвучали романси Миколи Лисенка на вірші Генріха Гайне в перекладі Лесі Українки «Не жаль мені» та «Чого так поблідли троянди ясні».
Окремо варто сказати про відеоряд концерту. Поряд зі світлинами давніх літ слухач міг бачити й картини сучасності – видрукувані на 200-гривневій банкноті слова Лесі Українки: «За правду, браття, єднаймось щиро, Єдиний маєм правий шлях»; фото зі сходу України, де точиться війна, де ніжне та мужнє слово Лесі Українки надихає воїнів на звитягу та віру в перемогу. Звісно, не могли обійти мовчанням справді сенсаційну подію і в історії Університету, і загалом України – появу друком першого овного академічного зібрання творів Поетеси в 14 томах.
Яскраву волинську «квітку» до вінка шани Лесі Українці вплели лауреатки всеукраїнських і міжнародних конкурсів Алла Клімук, Катерина Ковальчук і Жанна Гапонюк ‒ учасниці відомого тріо бандуристок «Дивоструни» (керівниця – професорка Мирослава Сточанська). Після чудового виконання пісні Олександра Левицького на вірш Лесі Українки «Напровесні» (аранжування Алли Клімук), вони виступили і як акомпаніаторки, створивши супровід для Оксани Єфіменко під час виконання поетично-музичної композиції «Волинь… рідний куточок» (основа – твір Оксани Герасименко «Спогад»).
Утіленню образу Мавки в українському оперному мистецтві присвятила свій виступ лауреатка всеукраїнських і міжнародних конкурсів, студентка факультету культури і мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки Єлизавета Ткачук (керівник ‒ заслужений артист України, доцент Андрій Зарицький), представивши арію головної героїні з опери Віталія Кирейка «Лісова пісня». Акомпанувала Марина Сметаніна.
Народний артист України Василь Чепелюк виконав «Романс» («Не дивися на місяць весною») Миколи Лисенка на вірш Лесі Українки з циклу «З пропащих років», написаний у момент тяжких життєвих випробувань, пов’язаних і з загостренням недуги, і з серйозною особистою драмою (твір прозвучав як виразна ілюстрація до розповіді про стосунки Поетеси з Нестором Гамбарашвіл), а чоловічий вокальний квартет «Акорд» (у складі заслужених артистів України Олега Гонтаря, Миколи Палія, Віктора Мрочка й Андрія Зарицького) представив інший романс на вірш Лесі Українки – «Останні квітки» Вадима Гомоляки. Супроводжувала обидва виступи концертмейстер Світлана Дуда.
"Студентка факультету культури і мистецтв, лауреатка всеукраїнського та міжнародного конкурсу Ольга Поліщук (керівник – народний артист України, професор Василь Чепелюк) явила надзвичайно оригінальну сучасну інтерпретацію поезії Лесі Українки («Досадоньку» Лесі Тельнюк; в основу твору лягли вірші Поетеси «Ой, здається ‒ не журюся…» й «Ой піду я в бір темненький…»)"
Сильне враження на аудиторію справило акапельне виконання солісткою Волинської обласної філармонії Соломією Денисюк пісні легендарної Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні», опрацьованої та введеної Миколою Лисенком до опери «Наталка Полтавка». Особисто в автора цих рядків цей твір викликав ще й асоціації з написаним для дітей, щемливим оповіданням іншого класика української літератури ‒ Володимира Винниченка. За сюжетом саме ця пісня, наспівана знедоленою наймичкою Санею, пробуджує у вередливого, егоїстичного синка багатих батьків Гриня співчуття до героїні та благодатні сльози…
Гідною кодою вечора став виступ Волинського державного академічного українського народного хору (художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник, хормейстер Володимир Єфіменко, керівник оркестру Олександр П’ятачук). У виконанні колективу прозвучали пісні Олександра Стадника «Ой вечір, вечір» на вірші Олени Пчілки та навіяні циклом «Сім струн» Лесі Українки «Re» («Реве, гуде негодонька») та «Do» («До тебе, Україно»).
Після завершення концертної програми до вітального слова запросили ректора ВНУ імені Лесі Українки, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора наук з фізичного виховання і спорту, професора Анатолія Цьося. Він тепло подякував організаторам літературно-мистецького вечора за отримані позитивні емоції («Ми скучили за позитивними емоціями», ‒ сказав Анатолій Васильович) і поділився своїми мріями про сформування в Університеті ідеалу «Лесиних людей» із високою якістю освіти та культури.
Отже, творчий тандем «Волинський національний університет – Волинська обласна філармонія» діє. Певен, активно діятиме і надалі.
Ігор БЕРЕСТЮК