Коли в деканаті запропонували взяти участь у конкурсі на право отримувати стипендію Героїв Небесної Сотні, я, звичайно, схвилювалася, добре усвідомлюючи покладену на мене відповідальність. Глибоко переконана, що сьогодні діти, школярі, студенти повинні добре знати історію свого народу, його героїв; бути активними громадянами; власною позицією утверджувати ідеали та цінності Революції Гідності.
20 лютого 2014 року... Пройшло 7 років від тої страшної дати, яка стала переломною під час подій Революції Гідності. Вона назавжди залишиться пам’ятним днем у серцях українців. У цей день ми вшановуємо подвиг учасників Революції Гідності, самовідданість Героїв Небесної Сотні.
Тоді мені було лише 14. Коли починався весь цей громадянський підйом, я навіть і подумати не могла, що звичайні хлопці й дівчата проявлять такий героїзм, і їх буде так багато. Солдати, що виходили на Майдан, хлопці, що йшли в зону АТО, й усі, хто добровільно, за покликом серця захищали Україну, свідомо ризикували, знаючи, що можуть не повернутися додому, а в кожного з них – сім’я, родина, друзі... Кожен мав що втрачати, але вони, сміливі серцем, були готові на все заради нас, заради того, щоб ми спокійно йшли в університет, школу, на роботу. Коли оприлюднили перші втрати людей на Майдані, для мене це було шоком…
Думаю, що сьогодні, перебуваючи в безпеці, ми не до кінця усвідомлюємо, що наші співвітчизники в окопах, у бліндажах, у холоді під вогнем противника забезпечують мир. Хтось ризикує життям, поки ми дивимося телевізор чи читаємо конспекти.
Я завжди цікавилася темою волонтерства. Ще зі школи почала долучатися до волонтерських справ у різних сферах: допомога воїнам АТО, людям похилого віку, дітям із дитбудинків. Та й загалом у всіх акціях, у яких мала змогу, брала участь, намагаючись бути активною в громадському житті. Змалку хотіла стати лікарем, мріяла допомагати людям, які цього потребують, і щаслива, що зараз маю таку можливість, оскільки навчаюся на спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» у Волинському національному університеті Лесі Українки.
Коли вперше по телевізору побачила, як хлопці з АТО не можуть розробити руку після контрактури, хочуть встати на ноги після численних поранень і травм, потребують реабілітації функціонального стану після контузії, саме це дало мені поштовх до обрання майбутньої професії фізичного терапевта. Мій фах тісно пов’язаний із ураженнями психічного, фізичного, соціального стану людини. Як фізичний терапевт я можу надати лікувальну та профілактичну допомогу людям із застосуванням фізичних вправ і природних чинників у комплексному відновленні здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих чи пацієнтів.
Оскільки сьогодні такий пам’ятний день для всієї України, то пам’ятаймо і шануймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Усіх хто причетний до цієї дати: солдатів, активістів Майдану, волонтерів, лікарів. Вони боролися за наше життя безстрашно. Давайте не забувати це. Потрібно закарбувати їхні імена у пам’яті вічності, тоді вони будуть завжди з нами. Герої житимуть вічно в наших серцях.
Для мене дуже почесно отримувати стипендію імені Героїв Небесної Сотні. Ми, нинішня молодь, студентство, ніколи не забудемо, завжди будемо вдячні всім, хто нас захищає в такі тяжкі хвилини. Я пишаюся, що сьогодні серед нас є справжні Герої.
Оксана ГРИГІН,
студентка ІV курсу
факультету фізичної культури, спорту та здоров’я