Анатолій Федонюк – проректор з науково-педагогічної роботи та матеріально-технічного забезпечення Волинського національного університету імені Лесі Українки. Окрім адміністративної посади, він активно продовжує займатися і викладацькою діяльністю, працюючи доцентом кафедри загальної математики та методики навчання інформатики.
Сфера адміністративної роботи Анатолія Федонюка – економічно-господарський напрям діяльності Університету. Упродовж року зроблено чимало. Не менше – у планах керівництва ВНУ імені Лесі Українки. Для того, аби обговорити з проректором актуальне, домовляємося про інтерв’ю. Мій співрозмовник дає щирі та вичерпні відповіді, часто жартує і навіть встигає розв’язувати важливі робочі питання.
– У нашому Університеті п’ять проректорів. Працівники та студенти ВНУ імені Лесі Українки, думаю, знають хто за що відповідає. Утім, нас читатимуть не лише Лесині люди. Тому розкажіть коротко про основні напрями Вашої роботи.
– Насамперед це економічна діяльність Університету. За певні напрями роботи відповідальні три відділи: закупівель; будівництва; забезпечення комунальними потребами. Діяльність за цими напрямами за рік видно усім. Усі великі закупівлі, замовлення з ремонту, будівельних роботів, які перевищують 50 тисяч гривень, відбуваються через систему Prozzoro. Ми виконуємо багато роботи, інколи вчимося чомусь новому.
– Окрім посади проректора, Ви ще й встигаєте займатися викладацькою діяльністю. Відчуваєте себе комфортніше на адміністративній посаді чи в аудиторіях під час роботи зі студентами?
– Дійсно, я не припиняю займатися викладацькою діяльністю. Моя мама – вчитель. Усе своє життя вона пропрацювала на педагогічній ниві. Тато за покликанням – теж учитель. Тому можна сказати, що я з сім’ї вчителів. Це мені дуже подобається. У цьому моє покликання. Окрім того, я до сьогодні не залишив репетиторську діяльність. Інша справа, що основна робота як проректора у мене займає весь час. Якщо додому потрапляю у восьмій вечора, то це дуже добре.
Господарською діяльністю теж люблю займатися. За своє життя я брав активну участь у спорудженні трьох будинків. Цей напрям мені теж близький. Під час будь-якої роботи, яку розумію і знаю, почуваюся комфортно. Я роботи ніколи не боявся і не боюся. Посада, яку зараз обіймаю, дещо нова для мене, але відчуваю, що швидко вникнув і почуваю себе дуже комфортно. Я потрапив у чудовий колектив. Це команда однодумців, які багато роблять для зростання іміджу Університету, покращення матеріально-технічної бази. Кожен відповідає за свій сектор. Наш ректор зумів підібрати таку команду. Мені приємно тут працювати.
– Торік було багато зроблено. Чим пишаєтеся найбільше?
– Цікаве питання, але я відповім на нього не так, як Ви очікуєте. Можна?
– Звісно. Навіть треба.
– Перед Новим роком я зібрав у кабінеті своїх працівників, щоб привітати зі святами. Коли я прийшов у цей колектив – він був дуже «різношерстний». Але під кінець року ми почали розуміти одне одного. Це мені дуже подобається. Колектив згуртовується, розуміє зміст роботи. Кожен виконує свої обов’язки. Це я вважаю своїм найбільшим здобутком як керівника цього підрозділу. Цікавий факт. Коли я обійняв цю посаду, то попросив секретаріат зібрати всіх працівників, щоб поговорити, познайомитися, але мені сказали, що це займе великий проміжок часу, адже у моєму підпорядкуванні 386 людей (посміхається). Цей колектив стає єдиним цілим. Це мені дуже подобається.
«Я вважаю, що якщо людина щось робить, то це обов’язково побачать і оцінять»
– Монолітність і згуртованість працівників – дуже добре, але це важко оцінити, не перебуваючи безпосередньо у цьому колективі. Розкажіть, будь ласка, про ті речі, які можна побачити на власні очі.
– Колись мене запитували чого я не часто публікую інформацію у соціальних мережах. Я вважаю, що якщо людина щось робить, то це обов’язково побачать і оцінять. Те, що нам вдалося багато приміщень відремонтувати – це дійсно так. Коли ми почали ходити по корпусах і побачили стан приміщень – було лячно. Нам вдалося активізувати багато ресурсів. Було оголошено чимало тендерів на ремонти. Люди побачили, що дійсно багато робиться. Велика кількість працівників почали проводити ремонти за власні кошти. Ми чим могли – допомагали. Здебільшого матеріалами. Ми маємо ремонтну бригаду, але її можливості обмежені, адже там працює лише 6 осіб. Вони отримують невисоку зарплату. Утім, ці люди багато роблять.
– Для студентів особливо важливі дві локації – гуртожитки й аудиторії. Розпочнемо з першого. Розкажіть про ремонтні роботи в гуртожитках Волинського національного університету імені Лесі Українки.
– Ми маємо річний план. Він формується з пропозицій керівництва та запитів очільників структурних підрозділів, деканів. В ідеалі – виконати цей план в повному обсязі, але це буде непросто. Один із ключових моментів – фінансування. Як показує досвід, якщо фінансування буде на минулорічному рівні по всіх статтях бюджету, то ми майже все виконаємо. Звісно, якщо не буде інфляції й інших негативних економічних передумов.
«При найменшій нагоді здійснюватимемо ремонти в аудиторіях»
– Як щодо третього гуртожитку? Яка там наразі ситуація?
– Ми хотіли б не один блок у третьому гуртожитку відремонтувати за рік. Усе залежатиме від фінансування. Багато грошей пішло на цей ремонт, але він був потрібен. Із моменту здачі приміщення, а це 1970 рік, і до сьогодні там ніхто нічого не робив. Студенти, коли вступають до Університету і бачать такі умови, десь на підсвідомому рівні думають, що може бути і такою ж якість навчання. Це взаємопов’язані речі.
При хороших фінансових можливостях краще було б не здійснювати ремонт у такому гуртожитку, а будувати новий. Ми маємо такі плани, але для цього нам потрібно від 200 до 300 млн гривень. Умова міністерства, яке готове взяти участь у фінансуванні, – мусимо знайти частину коштів – 10–20 % від загальної суми. Це можуть бути спонсорські гроші, фонди… Але їх треба знайти. Ми робимо багато для цього, але зараз непростий час і важко говорити про ймовірність такого будівництва.
– Коли заплановано завершення робіт?
– Почну з того, що ми мали двох підрядників. Перший дуже якісно зробив коридори, стояк, санвузли та кухні. Підрядник, який виграв тендер на ремонти кімнат, трішки непорядно вчинив, затягнув терміни. Але навіть у цих умовах зроблено все, що було по тендеру. Далі залишилася наша робота – покласти лінолеум у кімнатах. Також закуплено меблі. Це питання найближчого часу.
– Чи заплановано ремонти в інших гуртожитках?
– У гуртожитках 4 і 4а є блоки, відведені під косметичні ремонти. У планах – точкові ремонтні роботи і в гуртожитку № 2. По можливості здійснюватимемо ці ремонти.
– Як щодо аудиторій? Чи плануєте продовжувати ремонти в навчальних приміщеннях Університету?
– У своїй передвиборчій програмі Анатолій Васильович говорив, що в кожному корпусі ми намагатимемося робити одну–дві аудиторії щорічно. Торік нам це вдалося. У планах – продовжувати дотримуватися таких же тенденцій. При найменшій нагоді здійснюватимемо ремонти в аудиторіях. Треба враховувати той момент, що ми маємо обмежений бюджет. Утім, я думаю, що багато із запланованого зробимо. Дасть Бог – зробимо все. Наприклад, цьогоріч ми використали багато коштів, але всі до копійки вони пішли на розвиток Університету.
«Найближчим часом плануємо забезпечити всіх студентів точками доступу до WI-FI»
– На базі факультету історії, політології та національної безпеки облаштовано сучасний креативний простір. Така ж локація наявна й у приміщенні факультету філології та журналістики. Чи плануєте облаштовувати такі простори і на інших факультетах?
– Поки що декани не пропонували різко змінити призначення певних територій. Хоча на багатьох факультетах наявні такі локації або є можливість їх облаштувати. Наприклад, у приміщенні факультету культури і мистецтв є такий простір, але він невеликий. У лабораторному корпусі на четвертому, п’ятому та шостому поверхах – своєрідні зони відпочинку в холах. Тому не можна сказати, що таких зон зовсім немає. Однак досягнути скрізь такого масштабу, як на факультеті історії, політології та національної безпеки, то навряд дадуть змогу розміри усіх приміщень. Хоча, думаю, в майбутньому такі локації створюватимуться на всіх факультетах. Зазначу, що найближчим часом плануємо забезпечити всіх студентів точками доступу до WI-FI. Особливих затрат це не вимагає, але потрібне певне обладнання. Думаю, що ми закупимо його одним із лотів разом із оргтехнікою.
– Одна з родзинок нашого Університету – база практик табору «Гарт». Торік там стартували ремонтні роботи. Чи продовжуватимуться вони цьогоріч?
– Нам дуже пощастило з керівництвом бази. Новий директор досить багато вміє, може і, що найголовніше, – хоче. Завдяки його ініціативі розв’язано чимало елементарних побутових речей. Під час експлуатації бази частина санвузлів вийшла з ладу. Сьогодні більшість із них – у належному стані. Добудовано багато альтанок, відремонтовано мангали, очищено насадження. Словом, зроблено багато роботи. У «Норі Борсука» тепер – тепла підлога. Навіть зараз іде інтенсивна робота з оновлення бази. Ми маємо хороші плани.
– Як щодо масштабного будівництва спорткомплексу? Це мрія чи реальність?
– Дійсно, у планах – таке грандіозне будівництво. 90 % коштів на нього має бути виділено з Фонду регіонального розвитку. Це повинен бути мультифункціональний спортивний комплекс, який опалюватиметься і працюватиме упродовж усього року. Зал, який планують там побудувати, відповідатиме найновішим вимогам профільних міжнародних організацій. У цьому комплексі зможуть відбуватися змагання міжнародного рівня. У бази вигідне розташування. Дуже близько до польського та білоруського кордонів. Якщо ми можемо близько 250 людей одночасно розмістити на проживання, то відповідно можна прийняти таку кількість спортсменів. Словом, у цього проєкту великі перспективи. Я вірю, що в нас усе вийде.
– Зараз усі великі тендери відбуваються на відкритих майданчиках завдяки системі Prozzoro. Тендерні процедури стали простішими? Проблемних моментів більше не виникає?
– Спочатку було багато проблемних моментів, пов’язаних із тим, що люди не зовсім розуміли, що від них хочуть. Ті, що продавали свої послуги, – їм було легше. Замовникам – дещо складніше. На сьогодні стали очевидними більшість деталей. Є, на жаль, багато недобросовісних надавачів послуг, які досить часто хочуть обманути. Це свого роду гра, шахи, але я теж граю шахи і досить непогано.
– Тобто у Вас не зовсім просто виграти у шахи?
– Є люди, які виграють, але їх мало.
– Перед новорічними святами керівництво закладу відзначило працівників економічно-господарської частини. На Вашу думку як керівника, чи важлива така увага?
– Чи багато вартує грамота? Це питання риторичне. У додачу до неї були цукерки та подарунок. Вартість останнього не перевищувала двісті гривень. Навряд чи це можна розглядати як серйозне нагородження цінним подарунком. Але людям дуже важлива увага, адже вони справді якісно працювали. Наприклад, під час нагородження в одного коменданта виступили сльози, а Юрій Гайволя сказав, що працює двадцять років, а крім поганого слова нічого не чув. Бажано було, щоб люди мали і фінансову мотивацію. Працюватимемо над цим!
«Хочу зробити не менше ніж торік»
– Ми вже згадували про командну роботу. Хочу повернутися до цього питання. Фактично, рік минув відтоді, як до роботи приступила нова адміністрація Університету. Кожен із вас – самобутня людина. Як вдається ладити, розв’язувати важливі питання? Чи дійсно є та командна робота, про яку часто говорить ректор Анатолій Цьось?
– Усі прислуховуються до думки один одного. Якщо є слушні ідеї, то ми намагаємося дати поради один одному. Інколи можемо пожартувати. Слава Богу, наразі у нас дійсно хороша командна робота.
– Хочу запитати і про взаємодію з ректором Анатолієм Цьосем. Чи вдається ладити, проблем не виникає?
– Звісно, повинно бути взаєморозуміння. Так, бувають речі, щодо яких ми маємо різні погляди, але це не означає, що немає конструктиву. Можу розповісти про дві ситуації, коли наші думки відрізнялися. Перша – щодо інавгурації. Вона відбувалася на стадіоні. Позиція Анатолія Васильовича полягала в тому, щоб усі студенти сиділи під час дійства. Потрібно було забезпечити тисячу двісті стільчиків. Упродовж двох тижнів ми дискутували. Я був проти. Зрештою, стільці таки поставили. Як виявилося – це була гарна ідея.
Інша ситуація – щодо різдвяної шопки. Я вважав, що її не потрібно ставити. Змінив свою думку, коли побачив скільки багато людей туди приходило фотографуватися. Це було класно. Утім, це робочі питання. Вони ніяк не впливають на наші стосунки. Маємо хороше взаєморозуміння. Наприклад, ми нещодавно їздили в міністерство. Ця поїздка була вдалою. Якби були конфлікти, в одній машині навряд би поїхали (посміхається).
– Завершимо розмову Вашими планами. Які основні завдання ставите собі на 2021-й рік?
– Дам просту відповідь – наполегливо працювати. Хочу зробити не менше ніж торік. Цей рік буде дуже інтенсивний. Якщо реалізуємо ті речі, які ми запланували, – чудово. Інша справа – не потрібно забувати і про себе. Наприклад, я двічі на тиждень граю у футбол і раз – у волейбол. Намагаюся підтримувати форму. Хочеться встигати все і на роботі, і за її межами.
Розмовляв Андрій МОШКУН
Фото: Дмитро БАЙДА