![інтерв'ю](/sites/default/files/styles/width_862/public/2020-12/IMG_7894.jpg?itok=wycdFsip)
Залучення студентів-іноземців – один із пріоритетів Волинського національного університету імені Лесі Українки. Керівництво закладу вищої освіти, відділ міжнародних зв’язків і працівники роблять акцент на постійній комунікації зі студентами із зарубіжжя, намагаються допомогти їм в адаптації та покращенні побутових умов.
Нещодавно у нашому Університеті обрано «амбасадора» іноземних студентів. Ним став магістрант освітньо-професійної програми «Лабораторна діагностика» Одуро Йебоа Габріель із Гани. Зустрічаємося зі студентом на факультеті біології та лісового господарства. Габріель сам обирає аудиторію для розмови. Для допомоги та перекладу залучаємо до розмови фахівця відділу міжнародних зв’язків по роботі з іноземними студентами та викладачами Ірину Татушко.
Під час інтерв’ю магістрант відверто розповідає про труднощі та власні уподобання, перспективи ВНУ імені Лесі Українки у залучені іноземних студентів, святкування ювілею та чимало іншого. Коли Габріель говорить про батьківщину, де не був уже шість років, у його голосі відчувається особливий трепет і нотки ностальгії.
– Габріелю, у вересні ти відсвяткував 30-річний ювілей. Кого запрошував у гості?
– За всі роки, що я навчаюся у Луцьку, – це мій перший день народження в Україні. Прийшли друзі, здебільшого з африканських країн. Ми насолоджувалися українською їжею, веселилися та спілкувалися. Шість років я вже тут, але вперше святкував у Луцьку.
– Справді, ти вже достатньо давно в нашій країні. Згадай, будь ласка, що знав про Україну до того, як уперше сюди приїхав?
– Я працював в організації з рекрутингу іноземних студентів. Багатьом допоміг вступити до закладів вищої освіти в Україні. Окрім цього, моя сестра вчилася в Івано-Франківську, а брат – у Львові. Тож я багато знав про Україну. Зрештою вирішив також навчатися у цій країні.
– Ти сказав, що рекрутував в Україну студентів. Як у тебе виник варіант із навчанням у нашому Університеті?
– Я працював в організації з рекрутингу студентів, тож чимало знав про українські міста. Для навчання в Україні вирішив обрати комфортне місто і хороший університет. Тож нині я в Луцьку і Волинському національному університеті імені Лесі Українки.
![Габріель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7890.jpg)
«Мені дуже подобається галузь здоров’я»
– У нашому Університеті чимало спеціальностей. Чому обрав саме факультет біології та лісового господарства?
– Мені дуже подобається освітня галузь охорони здоров’я. Однак я хотів навчатися саме у Луцьку. Коли приїхав сюди, в Університеті ще не було медичної спеціальності, тому обрав біологічну. В Гані я вчився на медбрата. Спочатку мені було не дуже комфортно навчатися на факультеті біології та лісового господарства, але з часом звик, адаптувався. Мені це почало подобатися. Біологія та медицина – схожі спеціальності. Я знаю, що в будь-який момент можу продовжити навчання на медицині.
– Справді, у нашому Університеті розпочалося навчання медиків. Чи буде це плюсом щодо привабливості для студентів-іноземців?
– Дуже радів, коли почув цю новину. Я готовий залучати студентів-іноземців, щоб вони приїздили навчатися на медицину, але повинен бути хороший переклад на англійську мову хоча б половини навчальних програм, інструкцій, книг. Студенти-іноземці навчаються і хочуть продовжити навчання або працювати в інших країнах. Тому нам важливо, щоб було викладання предметів англійською мовою.
![Гаьріель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7892.jpg)
«Українська мова дуже цікава, але складна»
– Я знаю, що ти навчаєшся в групі з українцями, однак є групи, де навчаються лише іноземці. Як краще для студентів-іноземців, для їхньої адаптації: навчатися окремо чи з українцями?
– Думаю, що дуже зручно, коли групи міксуються. Наприклад, я один іноземець у групі. Для українців це добре, немає незручностей. Для іноземців можуть бути труднощі в мовному питанні. Українська мова дуже цікава, але складна.
– Іноземні студенти – представники різних національностей. А це різні культурні та національні звичаї, ментальності… Як уживаєтеся між собою?
– Для мене немає різниці звідки людина і звідки я. Я себе програмую на те, що зі всіма треба знаходити спільну мову. У нас навчаються студенти зі Сенегалу, Китаю, інших країн. Я зі всіма знаходжу контакт і спілкуюся. У Гані дуже добре ставляться до студентів із інших країн, можливо, навіть краще, ніж до своїх.
– Знаю, що ти запрошував навчатися в наш Університет своїх земляків і родичів. Чому вирішив порадити їм ВНУ імені Лесі Українки?
– Якщо порівняти з іншими містами, то Луцьк дуже комфортний. Наприклад, у Львові велике скупчення людей, Київ дорогий. Загалом проживання у Луцьку дешевше, ніж в інших містах. Я їздив до Львова й Івано-Франківська провідувати своїх родичів і порівнював ціни. Інколи дещо купляв у Луцьку і передавав братові до Львова.
![Габріель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7896.jpg)
«Якщо такі зміни продовжуватимуться, то все у нас буде добре»
– Коли ти радив знайомим і рідним вступати до нашого Університету, брав на себе відповідальність, адже це інший континент, далека країна. Чи не боявся того, що потім до тебе будуть претензії?
– Звісно, я тривожуся за це. Навіть моя сестра, яка приїхала сюди, була занепокоєна тим, що більшість навчання відбувається українською мовою. Я сказав їй, щоб не хвилювалася. Усе буде добре. Я телефонував нашим випускникам із різних країн світу і говорив, щоб вони рекомендували наш Університет, адже дуже багато всього змінюється на краще. Якщо такі зміни продовжуватимуться, то все у нас буде добре.
– Ти вже тривалий період навчаєшся у нашому Університеті. Які спеціальності ВНУ імені Лесі Українки найбільш затребувані серед студентів-іноземців?
– Думаю, що найпривабливіший факультет міжнародних відносин. Він найбільше підготовлений для іноземних студентів, адже там інструкції та навчання англомовні. Багато хто хотів би навчатися і на факультеті біології та лісового господарства, але побоюються, що не впораються через мовний бар’єр. Однак у цьому напрямі теж є позитивні зміни Також я б рекомендував факультет психології та соціології.
![Гаьріель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7905.jpg)
– Ти вже у Луцьку 5 років. Чи можеш сказати, що повністю адаптувався в нашому місті?
– Так, я вже пристосувався до Луцька та місцевих людей. Мені тут подобається. У Луцьку дуже дружні та хороші люди.
– Що можеш сказати про керівництво нашого Університету? Чи йде воно назустріч студентам-іноземцям?
– Зі зміною керівництва Університету ми побачили зміну в ставленні до іноземних студентів. До цього нами ніхто не цікавився. За всі шість років, що я тут навчаюся, нове керівництво вперше організувало зустріч зі студентами-іноземцями. До цього такого не було. Навіть сьогоднішнє інтерв’ю – доказ того, що нами цікавляться.
– Як щодо співпраці зі студентською радою й активом Університету? Ти став представником іноземних студентів. Що очікуєш від такої співпраці?
– Дуже добре, що ми тепер залучені до студентської ради. Це хороший крок. Ми брали участь у заходах до Міжнародного дня студента. Нам це дуже сподобалося. Я вважаю, що для покращення взаємодії добре, що більше студентів-іноземців залучені до студентського самоврядування.
– Ми говорили про мовний бар’єр, побутові проблеми. Що потрібно зробити керівництву Університету, студраді й активу, аби студентам-іноземцям було комфортніше навчатися?
– Перша проблема – це гуртожитки. Сподіваємося, що наші житлові умови покращуватимуться. Звісно, справді наявна проблема з мовним бар’єром. Потрібно, щоб більше предметів викладали англійською мовою, тоді ще більше іноземних студентів приїздитиме навчатися сюди. Я б хотів, щоб нас активніше залучали до програм обміну. Два роки тому, коли нашим деканом був Андрій Поручинський, він запропонував мені поїхати в Латвію. На жаль, на той час закінчився термін дії моєї посвідки. Я не встиг поїхати. Однак це була хороша можливість.
– Ректор Анатолій Цьось говорив про те, що найближчим часом багатьох студентів-іноземців поселять у гуртожиток № 3, де зараз відбуваються ремонтні роботи. Чи покращить це для вас побут?
– Так, ми дуже цього чекаємо. Студенти впевнені, що це покращить наш побут. Віримо, що це буде втілено в реальність.
![гарбіель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7909.jpg)
«Планую вступити до аспірантури»
– Багато студентів пороз’їжджалися додому з огляду на дистанційне навчання, однак іноземцям це зробити не так і просто. Коли ти востаннє приїздив на батьківщину? Як часто маєш змогу бувати там?
– Відколи вступив до ВНУ імені Лесі Українки, не був у Гані. Цьогоріч я закінчую магістратуру і планую вступити до аспірантури. Якщо складу всі іспити й усе буде гаразд – хочу полетіти на деякий час додому. У нас велика сім’я. Я маю п’ятьох братів і три сестри.
– Розкажи докладно про плани на майбутнє.
– Я хотів би допомагати людям у галузі здоров’я. Був би радий працювати на медичному факультеті чи в закладі вищої освіти. Мені це дуже подобається. Я люблю молодь. Усі свої знання та навички хочу передати студентам. Де я житиму, поки не знаю. Усе залежатиме від обставин.
![Габріель](/sites/default/files/inline-images/IMG_7911.jpg)
– Наостанок ще декілька питань. Щодо української кухні, то всі говорять про любов до борщу. Здивуй мене. Розкажи, які українські страви подобаються тобі найбільше?
– Дуже люблю вареники (посміхається, – авт.), а також кукурудзу. Усі ці страви я готую по-своєму. Наприклад, до вареників – соус. Манку (до речі, приготовану не на молоці) люблю їсти з супом. Інколи ми з друзями ходимо в ресторани.
– Наближаються свята. Як зустрічають Новий рік у Гані? Як ти плануєш святкувати його у нашій країні?
– У Гані це більше родинне свято. Люди приїжджають із великих міст у села до рідних. Цьогоріч зустрічатиму Новий рік зі своїми друзями у Луцьку. Збереться наша компанії, приготуємо їжу, посвяткуємо і підемо до ялинки.
Розмовляв Андрій МОШКУН
Фото: Дмитро БАЙДА
Перекладач: Ірина ТАТУШКО