Що з Братами Капрановими не занудьгуєш – це, мабуть, уже аксіома. Коли славнозвісні українські письменники і видавці завітали 13 листопада до інституту філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки, окрім книг, із якимись вельми музичними чохлами та футлярами, стало зрозуміло – тривіальної «презентухи» годі чекати.
Незвичною була вже сама книга, яку написали, видали й узялися презентувати невтомні брати. Як її назвати? Підручник? Посібник? Це звучало б надто офіціозно, не «по-капрановському». А поміж тим «Мальована історія Незалежності України», яку, на противагу відомому вислову Володимира Винниченка, можна читати без брому, тазепаму й іншої заспокійливої «хімії», може виявитися потрібнішою та ефективнішою за деякі підручники, навіть схвалені Міністерством освіти. І це при тому, що обсяг її – усього 80 сторінок. Інформацію з історії української державності, культури, ментальності подано настільки компактно, що читачеві (найчастіше юному) не доведеться гортати громаддя листків у пошуках якогось знакового епізоду чи постаті – все необхідне вміщено в межах одного розвороту сторінок. Так, хронологію української державності від Трипілля до 1991 р. (за концепцією авторів, державність тією або іншою мірою існувала в українців упродовж усіх цих епох) подано на форзаці. Далі інформація розміщується так: у верхньому кутку зліва – портрет історичного діяча, у правому нижньому кутку – мапа, що характеризує вказаний період, а тоді – розповідь про того, чий портрет, і… комікс, сюжетно пов’язаний із певним епізодом у житті цієї постаті.
Варто відзначити блискуче оформлення сторінок, здійснене художниками Юрком Журавлем (лідер рівненського гурту «OT VINTA»), Олександром Бронзовим (Чернігів), Олександром Костенком (Дніпропетровськ), Юрієм Васіним (Вінниця), Олегом Колларом (Миколаїв), Романом Барабахом (Львів). До слова, комікси витримані у властивому дитячим розмальовкам чорно-білому зображенні (чи не безмовний заклик до розфарбовування, що теж мало б пізнавальне значення?).
Давно став крилатим вислів Антона Павловича Чехова: «Якщо в першій дії п’єси на стіні висить рушниця, то в третій вона повинна вистрелити». Ще з самого початку можна було здогадатися, що поява музичних інструментів на презентації – не випадкова. І справді, імпреза виявилася водночас і концертом – у супроводі кобзи й духової гармоніки й виконанні Братів Капранових лунала ще й співана поезія у дивовижних стилях «кобза-реп», «боса-кобза» тощо.
Зрозуміло, час від початку дійства до автограф- і фотосесії збіг надзвичайно швидко, а це вкотре підтвердило: «З Братами Капрановими не занудьгуєш».
Ігор БЕРЕСТЮК
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело