У цей важкий і складний час хочемо висловити вдячність і захоплення нашими студентами, які сьогодні працюють на усіх фронтах: безпосередньо у війську, добровольцями, волонтерами, на інформаційному полі, приймають у себе біженців, збирають і відправляють вантажі в гарячі точки й виконують багато іншої такої потрібної нині роботи. На ваше покоління було багато нарікань. Мовляв, байдужі до державних справ, політики, ситуації у світі, але ви довели, що нині перебуваєте на передовій, на захисті своєї держави та власних родин, готові допомагати й жертвувати.
Антон, магістр факультету міжнародних відносин, волонтер: «Ми згуртувалися. Зібрали швачок. Закупили тканину. Взяли мою плитоноску як зразок для пошиття нових, аби передати нашим військовим і тероборонівцям. Це мала частина того, що ми робимо. Вчора відправили три автомобілі гуманітарної допомоги в зону бойових дій. Також не забуваємо про себе. У нас, наприклад, відбулося заняття з користування протитанковими гранатометами та з тактичної медицини.
Україна – це не корупціонери, брехуни, а кордони – це не межі між лісами і не документація. Україна – це сім’я, друзі та колеги. І їх треба захищати. Тим більше війна – це не тільки бойові дії. Усувати окупантів – справа професійних військових, а в них є потреби в їжі, спорядженні тощо. Із хорошими тиловими службами наша армія переможе.
Ми – те покоління, яке діє, а не говорить. Ми – нова школа і ми побудуємо нову Україну з європейськими цінностями та віковими традиціями української нації.
Узагалі я сам здивований, серед моїх знайомих ніхто не хотів служити в армії, а зараз усі хочуть записатися. Серед молодиків патріотизм на дуже високому рівні й щодня зростає».
Марія, магістр факультету міжнародних відносин, волонтерка: «Ми – люди, що прагнуть допомогти, не маючи зброї в руках, намагаємося зробити усе, щоб хоч трішки полегшити, підтримати, дати знати, що ті, хто нас захищає, не одні! Ініціатив, волонтерських об’єднань нині багато. Як ніколи, всі згуртувалися на благо своєї ж свободи та спокійного життя. Разом із небайдужими студентами збираємося, приймаємо й сортуємо допомогу з країн-сусідів для хлопців, дівчат на передовій, тероборони. Нашу єдність і силу ніколи нікому не зламати! Разом до перемоги! Слава Україні!»
Владислав, магістр факультету міжнародних відносин, волонтер: «Після повернення з Києва був розбитий із синдромом “уцілілого”. Я стараюся допомагати як можу, але мені здається, що цього дуже мало. І постійно працюю з мінімальними перервами. Багато моїх друзів у теробороні, менший брат у ЗСУ на передовій, а я той, що не вміє тримати зброю, просто перебуваю в тилу цього всього і стараюся хоч якось допомогти на усіх фронтах (інфовійна, кібервійна та звичайна допомога військовим). Ось що я відчуваю. Наразі займаюся разом зі своєю командою “YEP!” розробкою платформи, що координуватиме біженців за кордоном. Щоб вони могли об’єднатися і триматися разом, допомагати один одному, а після освоєння – й Україні. Також платформа готує школу для дітей, що виїхали за кордон, щоб не упускати можливість продовжувати онлайн-навчання».
P. S. Наразі майже не маємо фото, оскільки не до того нашим волонтерам і воякам! Слава Україні!
Факультет міжнародних відносин