Із кожним днем я все більше переконувалася в актуальності слів, що, обравши фах практичного психолога, я прийняла правильне рішення. А з кожним кроком на професійній ниві усвідомлювала, що обрати для навчання кафедру практичної психології та психодіагностики Волинського національного університету імені Лесі Українки було надзвичайно мудро.
Під час навчання на факультеті я не лише зустріла справжніх друзів, людей, які підтримують у будь-яких професійних чи особистих починаннях, а й здобула відмінні професійні знання та навички. Наше студентське життя та навчання було настільки насиченим різноманітними заходами і подіями, що ми й самі не зрозуміли, коли викладачі кафедри з учнів зростили справжнісіньких упевнених у собі, цілеспрямованих, амбітних, перспективних та активних колег-психологів, психодіагностів.
Пригадуючи студентські роки, я розумію, що у нас не було нудних пар – теорії, тому що викладачі кафедри – це практикуючі фахівці, які щоденно урізноманітнювали наші лекції прикладами зі своєї професійної діяльності, а мої з одногрупниками виступи плавно зі студентських аудиторій перейшли у секційні чи навіть пленарні засідання різних міжнародних науково-практичних конференцій чи семінарів. Мабуть, улітку перед третім курсом, самі того не усвідомлюючи, з вірою у мої сили Людмила Магдисюк, Мирослава Мушкевич, Віктор Коширець, Катерина Шкарлатюк та Інеса Філіппова запропонували мені представити власні наукові доробки під час засідання міжнародної молодіжній спільноті у Німеччині та Асамблеї ОМЕП у Хорватії, а розповісти вже було про що.
Наші викладачі постійно залучали студентів до різноманітних психологічних проєктів, досліджень, курсів і тренінгів, аби ми на практиці мали змогу пізнати велич і могутність науки психології. Саме такий формат навчання допоміг мені визначити, яким психологом я хочу бути і де я хочу працювати. З першого курсу Мирослава Мушкевич, Антоній Мельник, Раїса Федоренко запросили нас бути асистентами проєкту з реабілітації учасників АТО і членів їхніх сімей, а Ірина Грицюк – у дитячу психокорекційну групу. Високоякісні теоретичні навички ми поєднували з найрізноманітнішими базами практики, зокрема у психіатричній лікарні, реабілітаційному центрі, школі, коледжі. Поміж цим ми також практикувалися у школі тренерської майстерності Олександри Хлівної та вчилися ораторській майстерності, навчали цього й своїх молодших колег і школярів. Будучи президентом євроклубу «СВІТ», а згодом головою наукового товариства факультету психології та соціології разом із Людмилою Магдисюк, Тамарою Дучимінською розвивали співпрацю з військовим госпіталем, ДСНС, судом, поліцією, військовими частинами та іншими установами. аби якомога ближче познайомитися зі специфікою роботи психолога.
Проте найбільш захоплюючим та очікуваним для кожного магістра нашого факультету була можливість працювати при кафедрі у Психологічному консультативному центрі під керівництвом Мирослави Мушкевич, де ми мали змогу не лише побачити. як відбуваються консультації, а й спробувати себе у ролі психолога-консультанта під пильним керівництвом наставників.
Досвід роботи практичним психологом ЗДО, а згодом асистентом вчителя інклюзивного класу загальноосвітньої школи як найкраще дав змогу оцінити рівень знань та умінь. Адже робота з дітьми вимагає високого професіоналізму й підготовки, про що свідчать задоволені погляди моїх дітей, їхніх батьків і вчителів.
Я безмежно вдячна долі, що обрала саме цей факультет. За шість років навчання мені пощастило навчатись у висококваліфікованих викладачів, які із задоволення ділилися своїм досвідом, отримати фундаментальні професійні знання у галузі психології, які допомагають мені не лише у професійному житті. Кожне повернення на мій рідний факультет таке ж тепле й щемке як повернення до батьківського дому.
Тамара БУЛЬЧИК,
асистент вчителя інклюзивного класу,
магістр, випускниця факультету психології,
освітньої програми «Практична психологія (психологічне консультування та психотерапія)» 2021 року