Під час конференції в Луганово (Швейцарія) Уряд України презентував міжнародним партнерам майбутній План відновлення, який передбачає виконання таких етапів:
І. Відновлення тут і зараз критичних об’єктів.
ІІ. Recovery – відновлення після завершення бойових дій шкіл, лікарень, будівництво тимчасового житла.
ІІІ. Довгострокова трансформація усіх сфер, починаючи від освіти та медицини й закінчуючи «зеленим» переходом і новим військово-промисловим комплексом.
Люди, економіка, інфраструктура – три постулати відновлення України. Де ж брати на це кошти? Основним джерелом повинні стати конфісковані активи рф та російських олігархів. Країна-агресорка розв’язала війну, спричинила масштабні руйнування, тож має відповідати.
Під час конференції ухвалили підсумкову декларацію, де підписанти зобов’язалися підтримувати Україну на шляху до відновлення. Ключові принципи декларації: партнерство; спрямованість на реформи; прозорість, підзвітність, верховенство права; демократична участь; залучення багатьох стейкхолдерів; гендерна рівність й інклюзія; сталий розвиток.
План відновлення України – це трамплін у майбутнє, пов’язаний із нашим членством у ЄС та НАТО. Його реалізація потребує абсолютного лідерства на засадах інклюзії та «запущення» уже зараз, в умовах війни. «Мрія про нову Україну зібрала нас тут сьогодні», – як наголосила Урсула фон дер Ляєн, президент Єврокомісії.
У розпалі п’ятого місяця війни Україна розширює горизонт планування до 10 років. Створення «нової України» уряд оцінив у 750 млрд доларів США та розклав цей процес на 10 років. У плані передбачено реалізацію 870 проєктів. Маю сумнів, невже всі 870 проєктів можуть стати через 10 років монолітним полотном відновлення, без колізій, прогалин і тріщин, в умовах корупції, політико-економічного хаосу та демографічних змін?
Насамперед давайте розмежуємо поняття проєкту та системного стратегічного планування. Проєкт – це тимчасова унікальна дія. Не сперечаюся з унікальністю запропонованих проєктів. Але зверну увагу, що мета кожного із запропонованих урядом 870 проєктів уже сьогодні має бути чіткою, вимірюваною, досяжною (відповідати реальності), зорієнтованою на результат, і, що важливо, – обмеженою в часі.
Відважна місія планування майбутнього України розписана на 10 років. Якщо порівняти з планом Маршалла для Німеччини, то він тривав чотири роки – упродовж 1948–1952. Вважаю, в умовах війни це раціональніше. На жаль, у запропонованому документі немає чіткого плану дій для відновлення. Із одного боку, важливо, щоб запропонований план був «живим документом», міг змінюватися через хід війни та нові проблеми й потреби і потребує фахового антикризового менеджменту. Із іншого – ці зміни мають бути чітко керовані та контрольовані, уникаючи залучення до них «зацікавлених» сторін (тіньових стейкхолдерів).
Турбує нова соціально-економічна мапа відбудови України. Які галузі ми маємо відбудовувати, про які варто, на жаль, забути? Адже від цього залежать плани відновлення усіх громад України (не лише тих, які повністю зруйновані).
Уряд представив карту – хто з європейців що відновлюватиме:
- Італія – Рівне;
- Німеччина – Чернігів;
- Канада – Суми;
- США та Туреччина – Харків;
- Чехія, Фінляндія та Швеція – Луганськ;
- Бельгія – Миколаїв;
- Швеція та Нідерланди – Херсон;
- Швейцарія – Одесу;
- Норвегія – Кіровоград;
- Латвія – Запоріжжя;
- Польща й Італія – Донецьк.
Маємо шукати відповіді на питання: «А як бути з іншими громадами та областями України?»
Люди, економіка, інфраструктура – три постулати відновлення України. Це важливо! Отож, передусім маємо декларувати, яку якість отримають стандарти життя українця (середня зарплата, соціальні гарантії, безпечне життя на своїй землі). Як на мене, варто говорити про це, а потім обґрунтувати такими розрахунками, які відповідають стандартам ЄС. Бо ж українці прагнуть бути в ЄС для справедливого благополучного життя! А не для реформ і за рахунок них фінансової підтримки «зацікавлених» чиновників.
Щодо проєктного фінансування, то в російських олігархів бажано забрати активи й передати їх Україні. Для прозорості – варто створити міжпарламентську групу. Адже, якщо ми бажаємо правильно використати кошти (за цільовим призначенням), то має бути контроль, так би мовити, контролер. Щоб суспільство мало змогу оцінити його роботу.
Віримо в майбутнє України в ЄС та НАТО! Ми живемо в такий історичний момент, коли можемо пройти цей процес швидко лише за умови якості. Саме тому контролерами реалізації Плану відновлення України мають бути представники ЄС та НАТО.
Мріємо про нову Україну – безпечну, багату, з європейськими стандартами життя. Тому процес реалізації Плану відновлення має стати не черговим освоєнням коштів, а набуттям нових стандартів життя, членством у ЄС та НАТО й безпекою для України та її кордонів. Ми того варті!
Наталія ПАВЛІХА,
очільниця Лабораторії проєктів та ініціатив
ВНУ імені Лесі Українки,
голова правління ГО «Інститут транскордонних ініціатив»,
президент Ротарі Клубу Луцьк Волинь Прайд,
професор кафедри міжнародних економічних відносин
та управління проектами,
доктор економічних наук