Перейти до основного вмісту
Зустріч

Долі мають не лише люди. Вони є й у книжок. І навіть у слів. Іноді вони поєднуються в одну спільну сув’язь доль і стають відображенням нашої непростої, а почасти й трагічної української історії. Про один із фрагментів такої триєдиної історії випробувань йшлося 22 грудня на зустрічі студентів і викладачів факультету філології та журналістики з кандидаткою філологічних наук, старшою науковою співробітницею відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України, керівницею унікального проєкту «Архівна картотека: цифровий формат» (зреалізованого, до речі, на волонтерських засадах як своєрідна наукова толока), одну з берегинь шестимільйонного лексичного скарбу (який має, за її ж словами, «понадчасове значення з часовою фіксацією») пані Оксаною Тищенко.  

Онлайн-лекція «Український лексикографічний детектив: ДАВНЄ Й НОВЕ» відбулася в контексті джерелознавчої (лінгвістичної) практики філологів. Вона була побудована як захоплива ретромандрівка в золоту пору української лексикографії початку ХХ ст. і розповідь про одну з найбільших загадок – про долю лексичної картотеки чотиритомового видання «Російсько-українського словника» за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова, який вважають «вершиною» українського словникарства. Йшлося також про те, чому лексикографи в радянську епоху ставали «терористами» та «ворогами» народу; чому їхня праця щодо фіксації та збереження «питоменних» українських слів була такою небезпечною для тодішньої влади. А щонайбільше – про те, як невеличкому колективу одержимих науковим пошуком працівників Інституту української мови вдалося розшукати частину втраченої лексичної картотеки, цього дивовижного знадібку, який мав тавро «націоналістичного мотлоху». Цей направду детективний сюжет достойний фільмування, бо він нагадує, за словами пані Оксани, пошук священного скарбу Грааля. 

зустріч

зустріч

зустріч

Аудиторія відкрила для себе не одне слово та вислів, які довгий час перебували, мовлячи словами Юрія Шевельова, в «летаргічному сні»: крижники, кітвицясамочутний, світляк, оповістка, не стане шкурка за виправу тощо. Нарешті розвіявся та спростувався міф про статус індивідуального новотвору слова мрія (його створив-таки український народ задовго до Михайла Старицького).  

Усе було на цій зустрічі гармонійним і довершеним: і залюблена в справу життя лекторка, і її емоційна та вишукана мова про наші «лексикографічні клейноди», які ніколи не покриються пліснявою байдужості й не стануть «відпрацьованим матеріалом», і вдячна аудиторія віртуальних, але від того не менш суголосних слухачів. Студентство, для якого ця зустріч – передпідсумковий акорд їхньої джерелознавчої практики, щедро наповнило у відгуках емоційно-оцінювальний вимір своїх вражень і постлекційних відчуттів. Наведемо хоча б кілька з них: 

зустрічзустрічзустріч

«Я дуже потішена лекцією, адже цікаво було послухати розповідь пані Оксани про словники й архівну картотеку. Мені сподобалася також манера її оповіді. Це було енергійно, повчально та дуже захопливо» (Катерина Гелета). 

«Лекторка емоційна, активна, має приємний тембр голосу, неймовірну дикцію, вміє зацікавити слухачів і залучити до розмови. Дуже дякую вам за такий досвід!» (Аліна Зубчик). 

«Лекція була пізнавальна, інтригувальна, що дає перспективу для майбутньої співпраці двох університетів і наукових досліджень і студентів, і викладачів. Лекторка залюблена в слово, людина, що горить своєю справою, ініціативна» (Анна Михайленко). 

«Мала неймовірно чудову нагоду послухати лекцію пані Оксани, що була захопливою, пізнавальною, глибинною. Лекторка емоційна, щира, обізнана та харизматична» (Альона Перва). 

«Я була вражена від почутого. Час промайнув непомітно. Лекція була неймовірно цікава, інформативна та корисна, а лекторка – професіонал своєї справи» (Ольга Романюк). 

«Лекція справила на мене неймовірне враження. Вона виявилася дуже цікавою й інформативною. Я дізналася багато нового про лексикографічні праці, зокрема про ті, які до цього часу, на жаль, були невідомі для мене. Лекторка – емоційна та надзвичайно приємна особистість. Із розповіді пані Оксани я відчула, що це справа її життя та душі. І я цим справді захоплююся. Упевнена, що вона надихнула не лише мене. Тому, коли з’явиться більше вільного часу, я б хотіла допомогти пані Оксані з картотекою. Дуже дякую за можливість відкривати для себе щось нове та знайомитися з такими позитивними людьми!» (Тетяна Васянович). 

P. S. NB!!! За допомогою наукової толоки впорядковано та зацифровано 350 тисяч карток, які потребують подальшого опрацювання та систематизації. А головно – чекають небайдужих рук волонтерської спільноти. Про таку співпрацю в межах джерелознавчої практики (і не лише) й мовилося на завершення нашої зустрічі з пані Оксаною Тищенко. Маємо вже навіть кількох охочих долучитися до цієї благородної справи і з-поміж нашого студентсько-викладацького філологічного товариства. А народ наш здавна каже, що добрий початок – добрій справі вінець. І навпаки. 

 

Світлана БОГДАН, 

кандидатка філологічних наук, 

професорка, завідувачка кафедри історії 

та культури української мови; 

студенти 41 групи 

факультету філології та журналістики 

 

 

126 переглядів

Всі новини

пн вт ср чт пт сб нд
29
30
31
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
1
2