Чим найбільше пишаються фахівці будь-якої сфери? Звісно, результатом своєї роботи. А чим пишаються викладачі? Авжеж, своїми випускниками. Пропонуємо вам інтерв’ю з випускницею спеціальності «Міжнародна інформація» факультету міжнародних відносин Аревік Саргсян.
Вірменка за національністю стала своєю в Україні, відвідала безліч країн і все ж таки зуміла реалізувати себе в уже рідному Луцьку. Нині Аревік працює безпосередньо за здобутим фахом.
– Що запам’яталося найбільше під час навчання в СНУ імені Лесі Українки на «Міжнародній інформації»? В яких програмах брала участь?
– У студентські роки тричі побувала за кордоном. Спочатку в Польщі. Це було на І курсі. Поїздку туди організував факультет міжнародних відносин. Упродовж двох тижнів ми вивчали польську мову. Було цікаво дізнатися про менталітет жителів іншої країни і як відбувається навчання в сусідній державі. Також ми побували на різних екскурсіях, зокрема у замку Потоцьких. Я планувала повернутись у Польщу після навчання, але довго там не затрималася. Все-таки в Україні краще: всі рідні, добрі й завжди допоможуть.
Після ІІІ курсу поїхала у США. Це був незабутній досвід. Хоча де б я не була, та бажання повернутися в Україну не зникало. Я мала змогу удосконалити свою англійську у таборі, а також працювала з дітьми та дорослими з інвалідністю. Було дуже важко. Але в США зовсім інше ставлення до людей. Ніхто не оцінює тебе за зовнішнім виглядом чи станом здоров’я, немає роботи про яку соромно було б говорити. Будь-яка робота – це робота, й усі позиції важливі. Хто не працює або лінивий і безвідповідальний – у того все погано, а хто не сидить на місці – той і має результат. Тільки от менталітет не дуже мені підійшов, там занадто виражене власне «я», кожен сам за себе, немає такої дружелюбності та розуміння родини, як у нас. Безперечно, можливостей для реалізації у Штатах набагато більше, та бажання лишитися не виникало. Краще просто все хороше розвивати у своїй країні.
2014 року побувала у Вірменії як представник з України. Це була волонтерська програма, людей відбирали з різних куточків світу. Тема тренінгу – демократія, свобода слова та громадські організації. Навчання тривало два тижні англійською, інколи було важко через мовний бар’єр. Але здобула цікавий досвід і дізналася більше про розуміння демократії в різних країнах тощо.
Найдовша програма за все навчання – у Греції, на острові Корфу (6 місяців). Там познайомилася з грецькими традиціями, поспілкувалася з різноманітними людьми, побувала на традиційних святах, побачила дуже цікаві історичні місця (зокрема Ахілеон), відпочила на гарних пляжах і, звісно ж, попрацювала.
Що я можу сказати? Було важко, бо це зовсім різні країни і за менталітетом, і за рівнем життя. Я б радила набиратися досвіду звідусіль, але повертатись в Україну і розвивати її. Як то кажуть: «Добре там, де нас нема». А коли стикаєшся з реальним життям далекої омріяної країни, то не так уже все й «солодко», як здавалося спочатку, бо всі тяжко працюють і різні менталітети.
– Як поєднувала навчання в СНУ імені Лесі Українки та поїздки за студентськими програмами?
– Було трошки важко, бо потрібно скласти сесію до поїздки, і це могли бути навіть усі іспити та заліки за тиждень. Але якщо чогось хотіти, то ніщо не завадить цього досягти. Величезна подяка викладачам, які ставились із розумінням, допомагали і надавали усю необхідну інформацію. Я впевнено планувала певну студентську програму, адже завжди могла розраховувати на них.
– Чи змінилося світосприйнятті після обміну?
– Звичайно. Я побачила, як живуть інші, вже було до чого рухатись і досягати цілей. За кордоном люди не бояться роботи, головне – бути майстром своєї справі. Я вважаю, що кожен студент повинен випробувати себе в різних сферах діяльності, лише після цього можна знайти власний шлях. Люблю поїхати в іншу країну, подивитися, погуляти, але потім повернутися в Україну.
– Як допомогли знання, здобуті під час навчання на спеціальності «Міжнародна інформація», у житті?
– Цей фах я вибрала невипадково. Спочатку прочитала усю наявну інформацію про спеціальність, дізналася враження від навчання в близької людини – студентки факультету міжнародних відносин.
Уже сама назва «Міжнародна інформація» говорить про те, що будемо опановувати певні інформаційні навички. Під час навчання дізналася багато цікавого про світ, як правильно спілкуватися, знаходити вихід із різноманітних ситуацій, обробляти дані та знаходити те, що треба, робити правильні висновки, маючи матеріал перед очима. А найголовніше – в нас була крута кафедра, всі викладачі завжди розуміли нас і йшли назустріч. Це якщо говорити коротко.
Закінчивши навчання, можна працювати в різноманітних сферах, навіть ІТ, чим я і займаюся певний час. Беззаперечна перевага саме цього фаху – поглиблене вивчення англійської мови і можливість вибрати другу мову. Сьогодні знання іноземної мови значно підвищує шанс отримати високооплачувану роботу.
Чи допомогли мені здобуті знання? Так! Я пишаюся тим, що навчалася на факультеті міжнародних відносин. Освіта потрібна не лише для працевлаштування – це й можливість адаптуватись у світі!
Крім навчання, дуже подобалося грати в театрі на факультеті міжнародних відносин. До речі, наші вистави можна знайти на Youtube-каналі «Modern Globe». Тоді театром керувала Надія Петровська. Надія Максимівна – творча людина та висококваліфікований викладач. Найцікавіше, що з нами у театрі грали навіть викладачі, і це було круто.
Щотижня на факультеті відбувалося безліч заходів. З усмішкою та теплотою згадую тематичні вечірки, які студентська рада факультету організовувала в різних закладах Луцька. Це була чудова нагода весело провести час разом.
Також завжди цікавилася музикою та фотографією. Ну і куди ж без подорожей?
Загалом навчання на факультету міжнародних відносин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – це ідеальний період життя!
Кафедра міжнародних комунікацій і політичного аналізу
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело