Віктор Яручик: «Професор кафедри української літератури, доктор філологічних наук, поетка Галина Яструбецька продовжує ділитися своїми оригінальними творами, написаними впродовж повномасштабного наступу московських окупантів на Україну в рамах Міжнародного поетичного проєкту “Полігон. Територія слова”. На відкриття виставки, яке відбулося 3 березня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, прийшли колеги, студенти, друзі, поціновувачі поетичного слова.
А впродовж місяця здобувачі освіти факультету філології та журналістики 3 і 4 курсів у межах освітніх компонентів “Сучасний літературний процес на Волині” (викладач – доцент Олена Маланій) та “Історія української літератури І половини ХХ століття” (викладач – доцент Віктор Яручик) мали змогу детальніше ознайомитись із мультимедійною виставкою Галини Яструбецької. Поетка розповіла про СЛОВО як ПОЛІГОН, а також важливість сприймання лірики не тільки завдяки зору, але й слуху. Адже тривимірність сприйняття текстів сприяє розкриттю тіла поезії, виявленню глибинних сенсів. Говорили зі студентами про лірику, особливості сприймання та творіння, роль модерних українських поетів у формуванні літературних шкіл, війну і літературу.
Проєкт “Полігон. Територія словаˮ презентуватиметься у Луцьку до 3 квітня. Далі представлення неординарного задуму продовжиться у Варшаві (Польща). Тривимірність поезії Галини Яструбецької доступна після завантаження додатка “LitCom”».
Концепт-продукт від Галини Яструбецької та Ольги Ольхової (авторки неологізму #тут_луцько).
Організатор: Луцька літературна резиденція «Місто натхнення».
Партнери: LitCom, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Луцька міська рада, Спілка письменників Польщі.
Учасники: професори Світлана Маценка, Ольга Деркачова, Тереза Левчук, доцент Олена Маланій, письменник і музикант Олександр Клименко, графічний і шрифтовий дизайнер Кирило Ткачов, композитор Олексій Мікрюков.
Галина Яструбецька: «Мілітарна сфера функціонування Полігону як визначення – лише стереотип, бо це саме той концепт, який проливає світло на світобудовчу архітектоніку з універсалізмами Добра, Зла і Зброї як провідними атрибутами та принципами Життя. Усе є зброєю. Слово-зброя довготривалої дії та глибинного ураження, особливо у вияві поезії.
На території Слова/слів/поезії людство тестується на предмет бути людьми. Не слово при людині стає словом, а людина при слові стає людиною (за А. Содоморою).
Проєктом “Полігон. Територія слова” ми зробили ще одну спробу “повернути віршеві його першопризначення і смисл” (Ігор Римарук)».
Олена Маланій: «Поезія Галини Яструбецької – це багатовимірний і різноплощинний простір. Глибинні інтонації думки спонукають читачів зануритися “під шкіру слів”, відшукати важливі життєві сенси, зорієнтуватись у геометрії власної долі. Але поетці уже тісно на сторінках книг, її слово проситься до візуалізації й озвучення, аби максимально підсилити регістри емоційного, зачепити тригери болю, що виникають із прапам’яті, із праглибин родового коріння. Набувши багатовимірності, ці тексти однозначно зазвучать по-новому і відшукають нових читачів.
Професор Віктор Давидюк назвав колись поезію Г. Яструбецької “спогадами втраченого раю”... Сакральність простору доми (поліської) – правічного лісу, некошених трав, незбираних ягід – відчувається на території “полігону слова”. Тут повсякчас – зрима і незрима присутність образу зозулі: то німої, то голосистої. Це як болючий згусток поезії Галини Яструбецької – “між криком і німотою”. Архетип її героїні чітко прослідковується. Якщо у відомої письменниці, психоаналітика та філософа Кларисси Пінколи Естес є “жінка, що біжить за вовками”, то лірична героїня поезій Г.Яструбецької – “жінка, що йде за покликом німої зозулі”...
Враження студентів
Катерина Стрисюк: «Завдяки виставці віршів Галини Іванівни я відкрила для себе нове трактування її поезій і нові можливості візуалізації слів. Незабутній досвід про-світ-лення, який хочеться повторити ще не раз! Поєднання тексту, кольору та форми підкреслило майстерність Галини Іванівни, а гра з шрифтами розставила потрібні акценти. Я усвідомила нові сенси, які раніше в силу віку зрозуміти не могла. Чудовий приклад демонстрації “новоїˮ поезії, відмінної від класичної, книжкової. Затишна атмосфера музею, сповнена духу мистецтва, створила правильне оточення для сприйняття, даючи змогу віднайти на графічних плакатах переживання поетеси, переплетені з власними асоціаціями».
Тетяна Мороз: «Хочу поділитися своїми враженнями від нашої маленької подорожі “Полігоном слова”. Ця виставка – це дійсно щось нове, сучасне, креативне. Відразу – ефект “вау”. Я в захваті від цієї гри словами та шрифтами, що поставили акценти на тому, чого б сама не побачила б, не відшукала б. Після походу до музею захотілося ще більше доторкнутися до творчості Галини Іванівни, поринути в її філософські роздуми, спостерігати за цим незвичним, але дуже цікавим поділом слова й отримувати насолоду від тих рефлексій, що виникають після прочитаного».
Софія Денисюк: «Після відвідування виставки Галини Яструбецької залишилися лише приємні враження. Я звернула увагу на те, що тло кожного вірша має інший колір. Чомусь спочатку подумала, що поезії будуть розміщені на стандартному білому фоні з чорним шрифтом, але тут колір – невід’ємний елемент вірша, який допомагає “поринутиˮ в поетичну багатовимірність».
Вікторія Оніщук: «Виставка “Полігон: Територія слова” Галини Яструбецької просто неймовірна. Вона передає свою творчість через сучасність, що дуже важливо зараз. А графічний і шрифтовий дизайни прекрасно доповнили вірші та додали яскравих барв. Щаслива від того, що мала змогу відвідати виставку».
Софія Купрійчик: «Виставка поезій Галини Іванівни – це щось унікальне, де, крім тексту, були використані новітні методи сприйняття віршів. Укотре переконалася, що творчість Галини Іванівни – це територія відкритого простору, де безмежність смислів й образів. Особливо вразило нестандартне графічне вираження тексту. Це дало змогу по-іншому прочитати поезію».
Марія Зрум: «У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків презентована виставка віршів Галини Іванівни Яструбецької. Її поезія має свою неповторну індивідуальність. У ній є поєднання слова, форми та музики. Читаючи цю поезію, неможливо не відчути мелодійність. Після кожного прочитання словА набувають усе нових і нових значень, а форма віршів допомагає знаходити нові сенси. Поетка вміло поєднує особисте та загальнолюдське, створюючи твори, які стають важливими для багатьох людей».
Вікторія Сліпачук: «Відвідавши Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, я ще довго була вражена. Музей зорієнтований на високу якість інтерпретації мистецтва в усіх його проявах: від картин й інсталяцій до виставок віршів. І якщо поєднання слів “виставка” та “віршіˮ здається неможливим, то це не так. А слухати поезії в додатку LitCom – суцільне задоволення!».
Виставка також відбулася в межах відзначення 70-річчя кафедри української літератури.
Олена МАЛАНІЙ,
Віктор ЯРУЧИК