Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

Василь Симоненко

Студенти Університету імені Лесі Українки з 2014 року захищають незалежність і цілісність нашої держави.

На жаль, деякі з них заплатили найвищу ціну – віддали життя у боротьбі з ворогом за Україну.

Зовсім юні, але відповідальні, сміливі та з непохитними переконаннями наші студенти поповнили ряди Героїв…

Схиляємо перед ними голови в мовчанні, пам’ятаємо про їхній подвиг, обіцяємо відстояти і відбудувати нашу державу.

Слава Україні! Героям слава!

 

КАРАБАН АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Народився 5 січня 1993 року в місті Луцьку.

У 2008 році закінчив Луцьку загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 25, а 2012 року – Луцький педагогічний коледж за спеціальністю «Фізичне виховання». Під час навчання брав участь і неодноразово був переможцем змагань міського й обласного рівнів.

Цього ж року вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (нині – Волинський національний університет імені Лесі Українки) на факультет фізичної культури, спорту та здоров’я.

З 2012 по 2013 рік проходив військову строкову службу в Національній академії оборони України (нині – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського) в місті Києві та отримав звання старшого солдата.

Із січня 2014 року працював у торговому центрі «Епіцентр» у відділі служба безпеки.

У квітні 2014 року призваний на військову службу в першій хвилі мобілізації до 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України. Після подій під Волновахою залишається виконувати військовий обов’язок добровольцем у зоні проведення бойових дій у складі тактично-штурмової групи «Колос».

7 серпня 2014 року героїчно загинув у бою за Савур-могилу (Шахтарський район, Донецька область).

Похований 14 серпня 2014 року на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа Луцького району.

Указом Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «За особисту мужність і проявлений героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

За жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).

За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість і героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань у зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (рішення Луцької міської ради від 25 липня 2018 року № 44/1).

 

СНІТКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Народився 25 січня 1996 року в селі Гораймівка Маневицького району Волинської області.

Середню освіту почав здобувати у Гораймівській школі, а завершив – у 2007 році в Маневицькій школі № 1, куди перевівся після 5-го класу.

У 2013 році вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (нині – Волинський національний університет імені Лесі Українки) на факультет фізичної культури, спорту та здоров’я, але повноцінне навчання тривало лише кілька місяців.

У травні 2014 року вступив до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області та вирушив на передову. Брав участь у звільненні від сепаратистів Маріуполя та інших населених пунктів Приазов’я. 

Загинув 20 серпня 2014 року від розриву гранати в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). Групу бійців, у якій перебував Андрій, вороги закидали гранатами, перша з яких впала недалеко від Андрія. Не роздумуючи, він накрив її своїм тілом, рятуючи товаришів.

Похований у селищі Маневичі Волинської області.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу Указом Президента України № 515/2016 від 21 листопада 2016 року присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Також Указом Президента України № 14 від 26 березня 2016 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Його іменем названо вулицю у рідному селі, а на фасаді школи відкрито меморіальну дошку. Маневицький ліцей № 1, де навчався Андрій Снітко, тепер носить його ім’я.

 

ПОТАПЧУК СТАНІСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Народився 16 червня 1992 року в місті Володимирі-Волинському (нині – Володимирі) Волинської області.

У 1995 році сім’я переїхала до села Радовичі Іваничівського району, де майбутній воїн навчався в місцевій школі до 9 класу, повну середню освіту здобув у школі села Павлівка. Після закінчення школи вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (нині – Волинський національний університет імені Лесі Українки). Здобував фах в інституті економіки та менеджменту (нині – факультет економіки та управління) та одночасно проходив військову службу за контрактом.

Служив сапером у 51-й механізованій бригаді. Разом з іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії.

25 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним і танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули й потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади. Станіслав Потапчук загинув 25 серпня 2015 року біля селища Кутейникове Амвросіївського району Донецької області (за іншими даними – 26 серпня).

Похований Станіслав Потапчук на кладовищі у селі Радовичі 3 вересня 2015 року.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року Станіслава нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

 

ВОЙТОВИЧ ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ

Народився 25 липня 1997 року у селі Знамирівка Ківерцівського району Волинської області.

У 2014 вступив до Національного університету «Острозька академія» на спеціальність 034 Культурологія. Однак вирішив залишити навчання й у червні 2017 р. його відраховано за власним бажанням.

Із 29.10.2018 по 14.05.2019 – учасник АТО (посвідчення серія УБД № 442116).

Поновлений до складу студентів 2-го курсу Волинського національного університету імені Лесі Українки факультету культури і мистецтв спеціальності 034 Культурологія денної форми здобуття освіти 2 лютого 2021 року.

Мобілізований до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року.

Загинув 5 квітня 2022 року внаслідок бойового зіткнення та масового артобстрілу поблизу міста Попасна Сєвєродонецького району Луганської області.

Похований 9 квітня у селі Звертів на Львівщині.