Друга половина травня у Слупську тішить гарною погодою та насиченістю студентського життя, адже з 16–18 травня відбулася Ювеналія. Для більшості моїх українських одногрупників це слово виявилося новим, а я змогла порівняти відмінності між польською та українською Ювеналіями.
Одразу скажу, що різниця колосальна, починаючи з відкриття заходу. Українським студентам запропонували долучитися до урочистої ходи, яка відкриває триденне свято студентства. Я уявляла це як скромну ходу в мантіях (щось подібне до нашої посвяти), але була вражена масштабами. Організатори дійства приміряли різні ролі, готуючи костюми заздалегідь, а ректор та заступники одягнули мантії та йшли поруч.
Добряче вразило те, як керівництво міста та Академії поставилося до заходів безпеки. Всю колону супроводжували патрулі поліції. Водії машин, котрі їхали, не відчували дискомфорту, адже одразу після проходження колони вмикався світлофор, і автомобілі могли їхати. Несподіванкою стало таке дійство: за багаторічною традицією мер віддає ключ від ратуші студентам, демонструючи, що наступні три дні місто знаходиться у їхній владі.
Усі три дні на території студмістечка відбувалися концерти, проте підготовка до дійства починалися ще за декілька днів. Напередодні була змонтована сцена та зроблене огородження. По периметру стояли патрульні, котрих здавалося більше, ніж студентів, і пильно стежили за безпекою.
Закінченням свята була ніч у ратуші. Кожен факультет академії презентував потенційним вступникам та гостям, чого можна навчитися на їхньому факультеті. У Слупську на цей захід виділили приміщення міської ради, аби студентам було комфортно упродовж дня розповідати і показувати все, чого можна навчитися на спеціальності, яку вони презентують.
Я була найбільше вражена представленням факультету політології та історії. Здавалось би, що цікавого можуть показати історики? Проте студенти і викладачі змогли це зробити. Заходячи у кімнату, ми побачили перевдягнутих студентів і викладачів у історичних діячів різних епох. Вони майже не реагували на відвідувачів (за винятком прохання зробити фото), тим самим даючи змогу зануритися у минуле і відчути себе жителем тих чи інших часів.
Загалом моїм одногрупникам та мені надзвичайно сподобалося це святкування, відоме польському студентству ось уже декілька поколінь.
Ольга РОЙКО,
студентка 2 курсу освітньої програми
«Міжнародна інформація та суспільні комунікації»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело