![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/dsc_8813.jpg?itok=19QrRkVl)
14–16 листопада на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Концептуальні погляди Януша Корчака як важливі духовні цінності на сучасному етапі».
У Польщі до 70-річчя від дня загибелі видатного лікаря й педагога 2012 р. оголошено «Роком Корчака». Вшанувати пам’ять великої людини до Лесиного університету з’їхалися знані вітчизняні та зарубіжні фахівці: доктор педагогіки факультету дошкільної освіти Університету Марії Кюрі-Склодовської, голова Люблінського комітету ОМЕП Іоланта Анджeєвська (Польща), доктор педагогічних наук, професор Московського педагогічного університету, національний лідер ОМЕП Росії Наталія Рижова (Росія), професор Полтавського педагогічного університету імені В. Короленка, кандидат психологічних наук, член ради Макаренковської асоціації Володимир Моргун, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Валентин Рибалка (м. Київ), доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти СНУ імені Лесі Українки Раїса Пріма та член єврейської громади Дон Шойхетман.
Гостей та учасників конференції вітали проректор з наукової роботи Анатолій Цьось, декан факультету психології Жанна Вірна, в.о. Генерального консула Республіки Польща в м. Луцьку Кшиштоф Савіцкі, радник голови Луцької міськради Володимир Пащенко та голова Волинської обласної громадської організації «ОМЕП» Інесса Філіппова.
Зворушливу літературно-музичну композицію представили члени єврейської громади обласного центру.
Хто ж такий Януш Корчак, у чому актуальність його ідей для сучасної молоді, спорідненість психолого-педагогічних ідей А. Макаренка, В. Сухомлинського та Я. Корчака, парадокси педагогічного гуманізму? Ці й інші питання розглядалися на пленарному засіданні наукового форуму.
Януш Корчак, справжнє ім’я якого Генрик Ґольдшмідт (22 липня 1878 – 6 серпня 1942 рр.), відомий нам як польський лікар, педагог, письменник, публіцист, громадський діяч єврейського походження, офіцер польської армії. Був одним із піонерів досліджень у галузі розвитку й психології дитини, а також виховної діагностики. Загинув у німецькому таборі смерті разом зі своїми вихованцями.Сучасники вважають його педагогом-новатором, діяльність котрого була спрямована на захист прав дитини і повної їх рівноправності. Корчак заснував і керував «Будинком сиріт» – варшавським сиротинцем для єврейських дітей, який проіснував із 1912 до 1942 рр. Із 1919 р. працював над створенням ще однієї інституції опіки для малих поляків «Наш дім». Обидва сиротинці призначалися дітям віком 7–14 років. Корчак був прихильником емансипації дитини, її самостановлення й пошани до її прав. У запроваджених ним органах самоврядування втілювались у життя засади демократії. Вихованці створювали власні інституції (сейм, суд, газета, система чергування, нотаріальний відділ, позичкова каса). За свою освітньо-виховну діяльність педагог отримав Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі.
Маловідома письменницька спадщина Корчака становить 24 книги. До найважливіших педагогічних праць належать цикл у 4 частинах – «Як любити дітей», «Виховні моменти», «Коли я знову стану маленьким», «Право дитини на повагу» і «Жартівлива педагогіка». Серед книжок для дітей особливу популярність здобули «Король Мацюсь Перший» і «Король Мацюсь на безлюдному острові», перекладені на понад 20 мов, а також «Банкрутство малого Джека», «Правила життя» і «Кайтусь-чарівник». Януш Корчак створив перший часопис, що друкував матеріали, які надсилали діти, й був призначений насамперед для юних читачів, – «Mały przegląd» («Малий огляд»). За свою літературну творчість 1937 р. він отримав Золотий Академічний Лавр Польської Академії Літератури.
Як офіцер польської армії Корчак після початку Другої світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не взяли з огляду на вік. Останні місяці свого життя провів у варшавському ґетто. Під час війни він вів щоденник, який став свідком подвигу Януша Корчака. Уперше його опубліковано у Варшаві 1958 р.
Уранці 6 серпня 1942 р. територію ґетто оточили підрозділи СС. Під час так званої «великої акції» (головного етапу знищення німцями мешканців Варшавського ґетто) Корчак вкотре відмовився під пропозиції порятунку, бо не хотів залишати дітей і працівників «Будинку сиріт». У день депортації він повів своїх вихованців на Умшляґпляц, звідки вирушали ешелони у табори смерті. У цьому поході брало участь близько 200 дітей і кілька десятків вихователів.
Усіх дітей, яких Корчак лікував чи виховував, вважав за власних, із ними він і загинув в одній із газових камер табору смерті Требліка. Цьогоріч минає 70 років із дня смерті Януша Корчака, а насправді це 70 років його безсмертя.
Валентина КОРНІЙЧУК
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело