У лютому 2014 року вийшов друком перший номер наукового журналу інституту філології та журналістики «Типологія та функції мовних одиниць» (головний редактор – доктор філологічних наук Н. М. Костусяк, відповідальний секретар – доктор філологічних наук О. Г. Межов).
Видання містить низку статей відомих українських і зарубіжних мовознавців (докторів і кандидатів філологічних наук), а також молодих дослідників – аспірантів та студентів. Автори збірника – науковці Бердянська, Вінниці, Луцька, Львова, Харкова, Чернівців, Варшави (Республіка Польща).
У центрі уваги лінгвістів – актуальні питання сучасного мовознавства: лексичні й граматичні одиниці та категорії української й інших мов; українсько-інослов’янські мовні паралелі та взаємозв’язки; поліфункційність української мови в синхронії та діахронії тощо.
Вагомим внеском у лінгвістичну теорію є студія відомої польської дослідниці І. Митнік, у якій автор пропонує цілісне уявлення про специфіку антропонімічних систем, що функціонували на території Холмського та Волинського воєводств у XVI–XVII ст.
Досить ґрунтовним постає розгляд лексичної категорійної системи та стилістичних параметрів мовних одиниць. Зокрема, у статті Н. Данилюк проаналізовано семантико-структурні та стилістичні ознаки метафори в мові української усної поезії. Заслуговує схвалення стаття Л. Голоюх, у якій автор розкриває механізми формування авторської модальності в роздумах романів П. Загребельного. Цікаву інтерпретацію деяких традиційних форм культурної поведінки із залученням їхнього вербального коду пропонує М. Жуйкова в студії «Трансляція культурної інформації в процесах номінації». А. Ковтун окреслює основні закономірності наповнення релігійного словника української мови. Специфіку лексико-граматичних моделей мікротеми «автор книги» в сучасних історичних рецензіях докладно аналізує І. Левчук. У статті Л. Тихої й Л. Мялковської схарактеризовано нові лексичні запозичення, активно вживані в мові волинських періодичних видань, простежено загальні тенденції їхнього функціонування. Структуру дефініцій назв овочів у тлумачних словниках англійської мови досліджує В. Новак. Лінгвостилістичний опис морфеми як компонента індивідуально-авторського словотвору у віршованих текстах Пауля Целана пропонують Г. Новак і Ю. Лещук. Статтю О. Приймачок присвячено всебічному описові різноманітних засобів та способів повторної номінації в ліричних творах Анни Ахматової. Лексико-фразеологічні засоби вербалізації стереотипних уявлень про характер людини предметом наукового студіювання обрала О. Рогач. Науково переконливі міркування про специфіку інформативної, оцінної, апелятивної, інтригуючої та провокативної риторичних функцій сучасних газетних заголовків подає Л. Деркач. Об’єктом наукового студіювання О. Гандзюк виступають невербальні маркери у творах Степана Васильченка, до сфери яких дослідниця зараховує жести, міміку, погляд, поставу, рухи тіла, що слугують засобом обміну інформацією між людьми.
Проблеми комплексного й усебічного вивчення термінолексики порушує І. Василяйко, яка закцентовує увагу на функційній специфіці кінематографічних термінів сучасної української мови, розглядає їх на тлі загальновживаної лексики, дефінує поняття «кінематографічний термін» і «терміносистема кінематографа». Р. Жангазінова описує різні типи лексичних одиниць (власне терміни, термінну лексику, метамовні одиниці, загальновживані слова), що функціонували в українській літературознавчій термінології на початку ХХ ст. О. Богуш ґрунтовано характеризує метафору й метонімію як cпособи лексико-семантичного словотворення української астрономічної термінології першої третини ХХ ст.
У низці статей збірника порушено актуальні питання діалектології. Так, у праці Р. Омельковець розглянуто семантичну трансформацію як наслідок метафоричних і метонімічних перенесень на основі мікологічної лексики західнополіського говору, встановлено основні семантичні моделі, за якими відбувається переосмислення. Студія А. Яворського, написана англійською мовою, присвячена вивченню лексичного діапазону волинсько-польської говірки в романі Володимира Лиса «Століття Якова». У статті Ю. Грицевича проаналізовано фонетичні явища підляських говірок.
Тематичне розмаїття притаманне студіям, що віддзеркалюють новітні наукові пошуки в галузі граматики. Зокрема, Н. Іваницька пропонує типологію моделей простих речень дієслівної будови, використання якої в установленні синтагматичної кореляції української та англійської дієслівних систем видається надійним підґрунтям для отримання важливих для контрастивістики та компаративістики наукових результатів. Оригінальну кваліфікацію лексико-граматичної модальності, опис її структури та комунікативно-прагматичних ознак подає Н. Костусяк. Т. Масицька досліджує семантико-синтаксичну залежність суб’єкта всеохопного процесу. Сучасна концепція моделювання граматичного ладу української мови, спрямована на глибокий і багаторівневий аналіз мовних явищ, – основа міркувань О. Межова. На тлі морфологічної і синтаксичної структури автор з належною повнотою розкриває специфіку засобів репрезентації корелятивів – адвербіальних синтаксем відповідності та невідповідності, а також указує на співвідношення їх із підрядними частинами. Сутність дієслівної функційної транспозиції відмінкових форм українських прикметників з’ясовує І. Мельник. Функційний підхід до визначення типології синтаксичних категорій застосовує М. Мірченко. Дослідник аналізує специфіку семантико-синтаксичної та формально-синтаксичної організації синтаксичних одиниць, описує семантику різних структурних моделей елементарних і неелементарних речень. Зацікавлення викликає стаття М. Фенко та З. Мацюк, у якій комплексно схарактеризовано семантико-синтаксичну категорію причини. У студії Р. Христіанінової подано відомості про безсполучникові складносурядні речення й виявлено функційні особливості та семантико-синтаксичні різновиди цих конструкцій. Належний науковий рівень засвідчує публікація О. Мартинюк, присвячена вивченню актантності в безособових реченнях французької мови. Безсполучникові складні речення як елементи художньо-образної системи прозових і поетичних творів повно й усебічно аналізує С. Марцин. І. Бойко докладно описує специфіку адвербіальних синтаксем, засвідчених у поетичних творах Юрія Клена. Н. Вітрук характеризує засоби вираження граматичних та функційно-семантичних категорій, які відбивають специфіку граматичного значення односкладних речень репрезентації.
Редакційна колегія наукового журналу «Типологія та функції мовних одиниць» сподівається, що подані в збірнику статті, які презентують певні досягнення в лінгвістичній сфері, спонукатимуть до міркувань та дискусій.
Наталія КОСТУСЯК,
головний редактор наукового журналу
«Типологія та функції мовних одиниць»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело