Про свою участь у програмі Еразмус+ та навчання в Університеті м. Фехта у Німеччині розповідає студентка факультету міжнародних відносин Соломія Сорокопуд, яка здобуває ступінь бакалавра у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки за спеціальністю «Міжнародна інформація».
- Соломіє, як дізналися про програму обміну?
- Мене завжди цікавили різні програми, проекти, які давали можливість саморозвитку та знайомства з новими людьми. Тому часто шукала різні проекти, де могла б себе спробувати. Про Еразмус+ знала давно, бо декілька разів брала участь у різних обмінах, воркшопах і таборах. Саме про навчання у Німеччині в Університеті м. Фехта дізналася «зі стін» головного корпусу СНУ. Раніше я відвідувала там курси у Центрі німецької мови Ґете-Інституту і коли була вільна хвилина, то розглядала різні оголошення у коридорі. Якось побачила інформацію щодо програми обміну та навчання у Німеччині і зацікавилася. Більше дізналася від координатора Андре Бьома, який допомагав у будь-якому питанні.
- Наскільки важко було виконати умови програми?
- Умови програми не настільки складні, просто потрібно підготувати багато документів. Перша спроба подачі заявки невдала, тому що на той момент мені було 17 років, а програма обміну – 18+. Це пов’язане з тим, що навчання у німецькому університеті можливе лише з повноліттям. Наступною важливою умовою був рівень мови, якщо не помиляюся, то В1. Ще в 11 класі я успішно склала іспит на знання німецької мови на рівень В2. Тому з цим не було ніяких проблем. Один із необхідних документів – автобіографія та мотивація, у якій потрібно вказати, чому хочу взяти участь у цій програмі і що вона мені дасть. Крім того, варто назвати причини, чому мали обрати саме мене, переконати, що варта цього місця. Дуже важливим моментом були також різні відзнаки та підтвердження про наукову та громадську активність, вони впливають на загальну характеристику особи. Я відправила близько 20 документів і через декілька днів отримала позитивну відповідь.
- Що найбільше зацікавило в обміні?
- Напевно, як і завжди, знання, нові люди, події. Дуже хотіла відчути себе студенткою німецького університету, відвідати різні лекції та семінари й усе зрозуміти, порівняти студентське життя у Європі й у нас. Крім того, цікаво було відчути, як це жити самій, бути самостійною та відповідати за власні дії. Тобто хотілося зрозуміти, як це бути дорослою.
- Як поєднувала навчання в СНУ імені Лесі Українки й Університеті м. Фехта?
- Перед початком обміну переживала, як зможу поєднувати навчання у двох університетах водночас, особливо після розповідей знайомих із інших факультетів, які також брали участь у програмі. Але все було значно простіше. Мені пощастило, що викладачі нашого факультету дуже лояльні та ставляться до всього з розумінням. Вони знали, що я навчаюся за програмою обміну, розвиваюся, тому завжди допомагали. Єдиною проблемою було те, що в Університеті м. Фехта немає спеціальності «Міжнародна інформація». Тому я мусила вибрати щось схоже і дотичне, але все одно мені доводилося складати іспити і в Україні, і деякі в Німеччині.
- Чи допомогли знання, здобуті на спеціальності «Міжнародна інформація», у навчанні та спілкуванні?
- Так, звичайно. Я звернула увагу, що досить часто у житті та навчанні використовую знання й інформацію, отримані на своїй спеціальності. Наприклад, із легкістю можу підтримати більшість тем у розмові, оперувати різними термінами, проводити аналіз ситуації тощо. Враховуючи те, що спеціальність «Міжнародна інформація» досить широка й охоплює різні сфери життя, то визначитися з предметами в Університеті м. Фехта було не так складно.
- Чи змінилося світосприйняття після обміну?
- Однозначно. Життя та навчання за кордоном, у зовсім іншому середовищі й із іншими людьми сильно впливає на світосприйняття, особливо у 18 років. На багато речей я почала дивитися по-іншому, багато всього аналізувати. Стала більш відповідальною та самостійною, тому що поруч немає близьких і друзів, і мусила сама вирішувати усі проблеми. Жити за кордоном непросто, і завжди є багато різних нюансів і труднощів, але це загартовує. Крім того, у таких обмінах завжди зустрічаєш велику кількість людей із різних країн, із різними культурами та мовами, і це так цікаво! Тепер у будь-якому куточку світу я маю знайомих і друзів, тому не пропаду.
- Чим цікавишся іще крім навчання?
- У Німеччині моє життя значно спокійніше, ніж у Луцьку. Якщо у рідному місті я завжди дуже активна, займаюся різною діяльністю, волонтерством, проводжу чи відвідую тренінги та різні заходи, вчу мови, а в СНУ належу до студентського активу. То у Фехті моє життя складається з навчання, роботи, подорожей, а також відвідую різні заходи та вечірки від університету. Крім того, намагаюся використовувати кожну можливість поспілкуватися для практики мов і вивчення нових, а також заради цікавих знайомств. Життя людей тут значно відрізняється від того, що в Україні. На мою думку, я вже звикла й адаптувалася до цього.
Кафедра міжнародних комунікацій та політичного аналізу
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело