Чим навчання у США відрізняється від України
Щоразу коли відвідую якусь країну, мене цікавить система освіти цієї країни. І щоразу дивуюся, наскільки сильно навчання закордоном відрізняється від українського. Наша делегація мала можливість відвідати high school (дослівно «вищу школу» ‒ це наші 8-11 класи) у містечку Ремзі, штат Нью Джерсі. У школі навчається понад 850 учнів.
Мене здивувало, що там усе зроблено спеціально для учнів та для їхнього розвитку. Всі діти вивчають математику, науку, мови, але учень з кожного предмету вибирає рівень, якого хоче досягнути. Крім того, там багато класів, які студенти із задоволенням відвідують, для прикладу: деревообробний, фотографії, музичний (із власним цілим оркестром інструментів), ремонту машин, наукова лабораторія, кулінарний, handmade, спортивний тощо. Дуже цікаво те, що усі учні мають навчатися керувати автомобілем, і це є обов’язковим предметом. Шкільне авто було новим, спеціально подарованим салоном Mercedes.
Також щоразу мене вражає те, що учні зазвичай навчаються в бібліотеках, необхідну інформацію вони шукають у книгах.
Освіта у США спрямована на розвиток людини, на реальні знання. Саме тому вона є однією з найкращих.
Міжнародний культурний обмін: Німеччина
Тільки тиждень тому повернулася з Німеччини, а емоції та враження ще свіжі. Я відвідала молодіжний міжнародний культурний обмін. Для мене ця поїздка цікавою, оскільки вона пов’язана безпосередньо з моїм навчанням. Тема проекту – «Старі та нові цінності у Європі, які є наші цінності? Що ми відстоюємо?». Учасниками стали представники з таких країн: Україна, Німеччина, Румунія, Росія, Білорусь і Угорщина. Щодня у нас були воркшопи на різні теми: ЄС, права людини, цінності. Також ми обирали тему і робили щось схоже до виступу TED, моя група вибрала проблему біженців у Європі. Дуже цікаво обговорювати такі теми в інтернаціональному колективі, тому що в кожного свої думки, бачення, переживання цієї проблеми.
На мою думку, ці поїздки корисні тим, що учасники руйнують стереотипи про інші національності, а також можуть практикувати іноземну. До речі, мовою проекту була англійська, але також ми використовували німецьку поза навчанням.
Щоразу в таких поїдках найбільше чекаю на представлення країн, точніше на національні вечори. Там можна оцінити кухню цієї національності, почути їхні народні пісні та спробувати себе у танцях. Такі вечори ще більше зближують людей. До речі, український вечір був найкращим, до нас кожен підходив і казав про це, було надзвичайно приємно. Ми присвятили наш вечір Андріївським вечорницям (хоча це було 13 листопада – свято Андрія рівно через місяць), тому в нас були ворожіння для дівчат, майстерня, де можна зробити українські символи з солоного тіста. Також ми організували маленьку вікторину про Україну і, звичайно ж, пісні та танці. Ще ми самі намалювали фото-зону, на якій було зображено українську хатину з тином біля неї. Наш вечір був дуже атмосферним, затишним і водночас дуже веселим, він запам’ятався усім.
Коли я беру участь у таких проектах, намагаюся проводити свій час з користю: знайомлюся, знаходжу друзів, практикую мову, отримую користь з кожного воркшопу, а потім використовую ці знання в університеті та повсякденному житті.
Соломія СОРОКОПУД,
другокурсниця спеціальності
«Міжнародна інформація»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело